Чи замислювалися ви коли-небудь, який звук насправді є найстрашнішим у тиші? Скрип підлоги під ногами? Биття сердця? Чи, може... тихе, настирливе дзижчання, яке чути ще до того, як ви розумієте, що саме його привабило? 
 

За кілька секунд усі троє вже спускалися кам’яними сходами. У лівій руці Хорайзена спалахнуло полум’я, розливаючи м’яке, помаранчеве світло вздовж стіни. З глибини підвалу тягнулося настирливе дзижчання.

Спустившись приблизно на шість метрів, вони опинилися у просторому підвальному приміщенні. Стеля, яку тримали потемнілі дерев’яні колони, губилася у пітьмі. Повітря було прохолодним, насиченим запахом старого каменю й чогось… солодкуватого.

Дорогі друзі, читачі та перехожі, радий повідомити, що скоро буде новий розділ книги "Оклейн: Платиновий з Ронуру"! Запрошую Вас до цієї історії, адже події та сюжет обіцяють бути багатогранними: від сміху і жартів до драми та жахів! Не пошкодуєте;)

Що ж, продовження справді давненько не було, але тому є кілька пояснень: спочатку я сконцентрував увагу на конкурсі "Тіні листопаду", а потім пішло-поїхало наждачкою по життю))) Та тепер я знову тут і готовий писати! (та читати)