Ранок для Максима почався не з кави...

Мої хороші,запрошую до нового розділу історії Каміли та Максима.

✨✨?

— Максиме, прокидайся! Тобі торба!

Ледь продираю очі, бо розумію, що це мій заступник. Тільки не розумію, якого милого він робить у моїй спальні.

Потерши ще раз очі, дивлюся на Гліба.

— Ранок добрий! — вітаюся.

— Ранок зовсім не добрий, Максе! Ранок повний треш! — лютує він.

— В сенсі? — великими очима дивлюся на Гліба нічого не розуміючи.

— В прямому, Максе, — буквально випльовує Гліб і роздратовано реве. — Ця твоя... — він замовкає, але в його очах стільки злоби, що я розумію, про кого він.

— Що зробила? — напружено цікавлюся.

Гліб такий злий, що не може слова видавити, лише обірвані фрази.

— Вона... Я би до суду за таке подав... Вона...

— Глібе, що трапилося? — не витримавши, питаю, бо мого заступника явно рве від люті.

— Що трапилося? — волаючи перепитує він, а тоді, вийнявши з кишені телефон, розблоковує його і простягає мені. — На, подивися, що трапилося. Полюбуйся. Тільки як ти з цього лайна вибиратися будеш, я не знаю. 

Книга тут...

Приємних емоцій!