ღღღღღღღ

Любі, привііііт! Я була у короткому від'їзді, тому попереджала, що кілька днів оновлень не буде... Проте я повернулася і додому, і до вас! Зустрічайте фентезі - оновлення на сайті, і доволі велике ;)

"Повернути руду" - з завтрашнього дня за розкладом.

Буде щось солоденьке, хіхіхі

Виявляється, Ренар стояв дуже близько. Бо я почула його голос над лівим вухом:
— Лівіє, подивіться на мене.
Ніби чую крізь сон… Я з трудом підняла голову. Він не торкався мене, але був достатньо близько, щоб я бачила тонку світлу риску шраму біля його брови й темні вії, що відкидали тінь на щоки. Його обличчя залишалося зібраним, проте в очах з’явилася тривога, якої я раніше не помічала. Я майже змогла сконцентрувати погляд на ньому.
— Ви в моєму кабінеті. Зараз. Це був чужий спогад. Ви вже вийшли з нього, — промовив він рівним голосом. — Назвіть три речі, які бачите.
Я змусила себе вдихнути і роззирнутися.
— Я бачу вас. Ніби... Ще вікно. І дурнуваті штори…

✹ "Терміново потрібна відьма" ✹

Дякую за розкішні коментарі та за неймовірну підтримку моїх книг!

Обіймаю!

Ваша авторка)