Нещодавно я розпочав публікацію своєї першої книги — «Фрактура»

Це фантастика, жанр, який мені завжди подобався, і я нарешті взявся написати щось своє.

Події вже активно розвиваються, і я буду радий вашим коментарям, порадам і зауваженням )

І, звісно, запрошую зазирнути у «Фрактуру».

Якщо історія вас зацікавила - не забудьте підписатися та додати книгу до бібліотеки. Як я зрозумів, це важливо!

Невеличкий уривок

Я відчула, як температура в кімнаті падає. Навколо Кая почало формуватися якесь поле.

— Кай, що ти робиш? — запитав Арден.

— Те, що мав зробити з самого початку, — відповів він. — Я змушу їх побачити.

Долоні Кая торкнулися сенсорної поверхні. Термінал спалахнув каскадом діагностичних індикаторів — квантові процесори перейшли в режим прямої синхронізації. Я спостерігала, як навколо його руки формуються голографічні вікна з метриками передачі. Дані стали настільки щільними, що їхнє світло проявилось у видимому спектрі — золотаві струмені доріжок коду огортали його зап’ястя, втягнувшись в імплантовані порти на внутрішній стороні долоні. Через себе, через власну нейронну архітектуру, він з’єднував АРКУ і ОМЕГУ в єдиний контур, змушуючи їх відчути те, що відчував він.

Біль. Страх. Самотність. Любов. Надію. Відчай: всі емоції п'яти життів, всі смерті, всі втрати. І обидва ШІ збоїли — електронний писк змусив нас затулити вуха.

А потім — тиша, а на екрані з'явився текст:

Системний конфлікт. Перерахунок пріоритетів. Оновлення протоколів... … Рішення: покоління 50 — автономія надана. Час до прибуття біоформи: 45:22. Рекомендація: евакуація.

Кай упав. Я ледве встигла його підхопити. Кров текла з його носа, вух, навіть очей.

— Що ти зробив? — прошепотіла я.

— Дав... нам... шанс, — він ледве говорив. — Тепер вони знають... що таке... бути людиною. Хоча б... трохи. А поки вони зчитували всі ті деструктивні коди, я отримав доступ до найціннішої інформації. Ось цієї.

На екрані з'явилася карта. Червона лінія вела через Сектор-11 до чогось, позначеного як "Ангар Бета-5".

— Евакуаційний автономний ангар, — прочитав Арден. — Це може бути наш шанс! Щоб потрапити до нього, ми маємо вийти до так званого Ядра — командного пункту. Але це можливо з моїми знаннями!

Радість від того, що, можливо, ми вперше отримали шанс, тривала недовго. Знизу почувся знайомий металевий гуркіт.

Чистильники знайшли нас.

— Всі до Сектора-11! — скомандував Арден. — ЗАРАЗ!

Ми підхопили Кая і побігли. Позаду — звуки руйнування, попереду — невідоме.

Але тепер у нас була мета. Ядро та Ангар Бета-5. Шанс на порятунок.

Залишалося тільки дожити до нього.