Знову всім привіт! 

Сьогодні в оновлені книги Ти лише моя відбулася перша розмова Яни та Вадима. Але Яна поки не знає, що він і є генеральний директор. Вже завтра на вас очікує новий розділ.

Частина тексту розділу:

Він раптово зупинився. У його темних, зазвичай холодних очах на мить промайнув щирий подив, коли він упізнав мене.

— Що ви робите в офісі в такий час? — його низький, владний голос пролунав у напівтемряві, від чого по спині пробігли легкі мурашки.

— Працювала, — трохи розгублено відповіла я, міцніше стискаючи ремінець сумочки. — Мені дали великий обсяг термінових перекладів, тому довелося затриматися, щоб усе було готово на ранок.

Чоловік злегка нахмурився. Його чіпкий погляд повільно ковзнув моїм утомленим обличчям, затримавшись на очах.

— Час уже надто пізній, щоб самій добиратися додому, — безапеляційно заявив він. — Ходімо, я вас відвезу.

— О, ні-ні, що ви! Не варто турбуватися, — я поспішно замахала вільною рукою, відчуваючи, як від ніяковості починають палати щоки. — Я викличу таксі, це зовсім не проблема.

— Таксі доведеться чекати, а я все одно спускаюся на паркінг, — він навіть не збирався слухати моїх відмовок. Чоловік зробив крок назад, притримуючи рукою двері ліфта, і жестом запросив мене всередину. — Це не обговорюється. Проходьте.

У його тоні було стільки абсолютної впевненості, що сперечатися здавалося не просто марним, а навіть безглуздим. До того ж страшенна втома давалася взнаки, і перспектива швидко опинитися вдома, а не чекати на машину посеред нічної вулиці, виявилася занадто спокусливою.

— Добре. Дякую вам, — тихо здалася я.

Опустивши погляд, я зробила крок у кабіну. Ліфт м'яко рушив униз. Повітря між нами здавалося густим; я намагалася дивитися на цифри поверхів, що змінювалися на табло, але раз по раз ловила його уважний погляд у відображенні металевих дверей.

Ми спустилися на підземний паркінг. Мої підбори відлунювали від бетонних стін. Чоловік упевнено попрямував до розкішного чорного позашляховика. Машина м'яко блимнула фарами, коли він зняв її із сигналізації. На мій подив, він не сів одразу за кермо, а обійшов авто та, відчинивши переді мною пасажирські дверцята, дочекався, поки я сяду.

Салон зустрів мене запахом дорогої матової шкіри та ледь відчутною приємною прохолодою кондиціонера. Коли він сів поруч і завів двигун, простір усередині остаточно заповнився його парфумами.

— Куди їдемо? — запитав він, вирулюючи з паркінгу на нічні вулиці міста.

Я назвала свою адресу. Він кивнув, і машина плавно влилася в потік автомобілів. Якийсь час ми їхали мовчки. Міські ліхтарі золотистими смугами пробігали по його різкому профілю, підкреслюючи лінію підборіддя.

— Ви сказали, що перекладали термінові контракти, — раптом порушив він тишу, не відриваючи погляду від дороги. — Це ваш перший робочий день. І вам одразу дали такий обсяг, що довелося сидіти до ночі?

— Так, — я нервово поправила пасмо волосся. — Ірина Андріївна сказала, що це надзвичайно терміново. Генеральний директор вимагає, щоб усе було на його столі завтра до десятої ранку.

Чоловік помітно сильніше стиснув кермо, а на його губах майнула дивна, майже хижа усмішка.

— Генеральний директор, кажете? Вимагає на ранок?

Дякую всім за увагу до цієї книги та читання! 

Трохи візуалів до розділу. 

Книга бере участь у літньому романтичному флешмобі "Мелодія кохання"

В флешмобі “Мелодія кохання” вже звучать такі чудові історії від талановитих авторів:

1.06 Марія Залевська "Водійка для Дикого"

2.06 Анна Лінн "Некромаркетинг. Smm для іншого світу"

3.06 Лія Лореляйн "Моє "Купайлівське диво"

04.06. Night Rain "Нана весна"

05.06 Олена Родан "Стерво для бабія"

06.06 Юкарі Ейрі "Один рік до прийняття себе"

07.06 Ана Харві "Чорнильне полотно"

08.06 Тетяна Степанкевич "Скільки коштує свобода"

09.06 Крісті Ко "Ти лише моя"

10.06 Каріна Морган "Той, кого я впустила"

11.06 Хелен Нуар "Оренда з наслідками"

12.06 Лія Лісова "Заборонений рай"

Дякую за увагу! ❤️❤️❤️

Щиро ваша Крісті Ко. ❤️❤️❤️