Вітаю!

Запрошую до оновлення роману "Принцеса мого коханого шефа".

— Дівчата, шеф уже приїхав... — вириває мене з роздумів чорноволоса жінка й одразу цікавиться: — Хто першою з вас піде на співбесіду?

Бажаючих багато, але жінка всіх заспокоює і холодно пояснює:

— Красуні, зробимо так, щоб не було балагану — ми підемо згідно списку, вашого запису на співбесіду.

Я вся напружуюся. Щось мені в числі перших не хочеться йти, та й останній йти не охота. Затамувавши подих чекаю, доки жінка оголосить першу із списку.

— Холод Аліна — є?

Несміло підіймаюся і охриплим голосом відповідаю:

— Є.

— Ходіть зі мною, — просить мене красуня, поправляючи окуляри.

Не впевненою ходою прямую за чорнявою досить молодою жінкою. Страшенно хвилююся і картаю себе за те, що не пішла звідси раніше.

Але ж мені робота потрібна... За, що я житиму, коли збереження закінчаться? Батьки все Юркові переписали... Зрештою давно на їх підтримку не розраховую.

Доходимо до кабінету того самого шефа, і моє серце падає в п’ятки, бо на золотистій табличці, чорним красивим шрифтом виведені ініціали чоловіка — Вернер Арсен Максимович.

Автоматично зупиняюся. Мені вже не хочеться на співбесіду. Мені просто хочеться втекти.

Книга тут...

Приємних емоцій!