Невже це не перше життя Люмії?☀️

Вітаю, друзі! Новий розділ уже на сайті! ☀️

– Ілайна завжди була веселою і гучною, – розповідала Арія, коли вони сіли за стіл у їх з Тедросом домі.
Люмія гортала магічні мініатюри, що із дивовижною точністю відображали двох дівчат різного віку. Арія перегорнула одну зі сторінок і показала небозі зображення юної дівчини із довгим золотисто-рудим волоссям, блідою аристократичною шкірою без натяку на веснянки, як у сестри. У її очах і чуттєвих губах Люмія впізнала власні риси. Вона була доволі схожою на матір.

– В неї була купа кавалерів, кожен прагнув одружитись із нею, та вона все чекала. Так вірила, що зустріне свою половину…І зустріла, – Арія перегорнула сторінку, на зображенні красувалась щаслива пара молодих людей. Вродливий хлопець із каштановим волоссям і золотистими очима, Ілайна сяяла, не зводячи закоханого погляду з нього.

– Вони з Каллумом одразу ж збагнули, що половини. Я ніколи не бачила сестру такою щасливою, – Арія всміхнулась, пригадуючи. – На душі ставало тепліше від її усмішки. Ілайна була такою щирою...Її неможливо було не любити. 

Люмія звернулась до квітки подумки. Блакитне сяйво почало розростатися, змінивши свій колір. Воно зростало, лоскочучи заплющені повіки. Гріло її шкіру, купалось у золотисто-каштановому волоссі. Дівчина задихнулась від золотистих променів, що здавалося сягають її душі. Прилив сил був нереальним, він неначе сповнював її шаленою енергією від якої серце билося частіше, гупаючи у грудях неначе дзвін.

– О...Дволикий! – зітхнула Арія.

Люмія розплющила очі. Блакитна квітка тепер набула золотисто-медового кольору. Вона променисто сяяла довкола її рук, пускаючи сонячні зайчики на її пальці і обличчя. 

– Як тобі це вдалося? – здивувався Тедрос.

– Я не знаю, – прошепотіла Люмія.

Спогади виринали спалахами, за які було складно вхопитися. Хуртовина, сніг, що через яскраве сонячне сяйво здавався сліпучим. Та з-поміж всього там був хлопець. Молодий хлопець із темно-каштановим волоссям і очима дивного кольору. Вони були наче сіро-блакитні, та водночас містили вогняні обідки довкола зіниць. А сам хлопець відчувався мінливим, неначе відкрите полум’я, що струменіло з його долонь. У тих спогадах Люмії стискало серце, щоразу, як образ хлопця виринав у її свідомості, неначе він мав вкрай важливе значення для неї.

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️

❣️Мій інстаграм

❣️Мій фейсбук

❣️Мій пінтерест

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️