Рецензія на твір "Пісня ворона" від Валеріана Надмогильного для гри Чесне Перехрестя Рецензій авторки Уляни.

Що ж, цей твір не про фентезі, цей твір про людські почуття.

Можливо, звучить трохи дивно, та саме такої думки я притримувався, коли читав цей твір. Якщо коротко: головний герой - молодий письменник, який вперше розповідає свій вірш на літературному зібранні, знайомиться з дівчиною та в результаті в неї закохується.

Перші розділи наповнені його переживаннями, які нам, авторам, дуже знайомі: хвилювання за свої твори, чи сподобаються вони людям, чи не закидають мене "гнилими помідорами".

Чи взагалі правильне русло я обрав? Чи взагалі писати - це моє?

Автор майстерно передає ці думки, від чого текст набуває специфічного значення, бо, погодьтесь, у кожного з письменників були такі переживання. Саме через це читати цікаво: воно відчувається, як щось близьке та знайоме. 

Головний герой - не якийсь всезнайка, він звичайний хлоп, який вчиться в політехнічному, без якихось феєричних особливостей (окрім жаги до літератури та рок-музики, звісно). Він постійно думає, чи правильно він вчинив, чи ні; чи гідний дівчини, чи він просто забирає її час. Простими словами - він реальний, і я готовий закластися на 50 копійок, що якоюсь мірою він нагадує нам самих себе у далекому минулому, або й навіть зараз. І за це автору величезне дякую, що він зміг створити саме такого персонажа. Насправді гарна робота.

Валеріане, Вам мій уклін.

Також, що до плюсу, "Пісня ворона" деяким чим висвітлює проблеми письменництва: проблем з написанням, ідеями, самовираженням, страхом. У творі наявна певна філософія щодо цього, і вона мені, дідько, до душі, бо вона правдива. Стахевич сказав, як відрізав.

Однак, якби сумно не було, у творі є й характерні мінуси, а власне: купа орфографічних помилок, яких в останніх розділах стало менше, затягнутість багатьох епізодів, через що читати було важко. А найголовніше проблема - твір не відчувається як фентезі, хоча саме до цього жанру він відноситься. Брехати не буду, в ньому є подібні елементи, однак проявляються вони лише в останніх розділах, а до цього - лише буденна історія гг та його переживання. Складається враження, що це якийсь любовний роман, а не фентезі, і це проблема, тому що читач, який розраховував саме на фентезі, відразу його не отримає, а лише пізніше.

Так як твір ще виходить, сподіваюсь, що автор буде більше розкривати саме фентезі світ, бо інакше доведеться змінювати жанр.

Отож... книга насправді хороша. У неї є потенціал, вона має багато потужних думок та ідей, вона вдало змушує читача переживати за героїв та вірити їм... але знову ж таки: помилки, поки що не розкритий жанр та затягнутість роблять свою справу.