У мене в "Свахи" героїнь багато, і всі живуть в одній країні.
І от питання: якщо в реальному житті людей з однаковими іменами — повно,
то чому в книжках ми часто робимо так, щоб усі були унікальні — як у грі на сервері, де ні двох нікнеймів однакових нема? =)
З одного боку — логічно: в реальності є купа “Ань”, “Оль”, “Марій” і ніхто не падає в паніку.
А з іншого — читач може лобом у текст:
“Стоп, це та Марія чи інша Марія?”
І ось дилема:
давати природні, повторні імена — щоб як у житті?
чи все-таки в романі краще уникати дубляжу — чисто для читабельності?
А ви як думаєте?
Однакові імена в межах одного тексту — дозволяємо життю бути реалістичним чи ні?
15 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиРаніше не задумувався над цим. Мабуть, тому, що про реальність майже не пишу, а у вигаданому світі проблем з повторами імен майже не буває...
Але взагалі - гадаю, однакові імена допустимі, якщо автор саме так бачить персонажів і в його уяві їх звуть саме так. В такому випадку важливо ідентифікувати їх якось іще, окрім як іменами, щоб ніхто не губився в тексті. Бо, наприклад, якщо є Саня-правосєк, який воює в добровольчому батальйоні, і Саня-ухилянт, який живе десь в Іспанії - то буде не дуже добре, як читачі почнуть їх плутати між собою :Р
Анна Лінн, Тоді автору доведеться дуже постаратись, щоб цих людей можна було розрізняти))
Цікава тема. До речі, в одній із моїх книг є персонажі з майже однаковим іменем. Чому майже? Адже справжнє ім'я одного з них — Петер, проти друзі та знайомі звикли його називати саме Пітер, ну або просто Піт. Крім того, ні він, ні Стенлі-старший ніколи між собою не зустрічалися.
Аріда Демоніар, Так... питання біблійних імен у різних країнах. Чи дійсно вважаємо, що імена Джон, Йоханнес, Ян та Іван - різні? =)
Я вважаю, що однакові імена, особливо якщо між тезками відбувається діалог, заплутає читача і прийдеться постійно відволікатися на те, щоб відрізняти про кого саме йдеться мова. І знаєте, зараз замислилась, що не зустрічала ніколи в книгах героїв з однаковими іменами
Анна Лінн, Не тупішим - ледачим.
Ну, якщо в межах однієї книги - стрьом.
А так ніхто не забороняє називати всіх жіночих ГГ Галиною, а всіх чоловічих - Микитою.
Ірина Скрипник, Галина, Микита та зомбі =))
невже у вас стільки персонажів у творі, що навіть бракує окремих імен? Однакові імена ніскільки не додають реалістичності, лише заплутують читача. Якщо вже так дуже хочете, можете придати імені трохи інше звучання. Скажімо, в житті ми часто називаємо Оксану - Ксеня, Аню - Ганя, тощо.
Олег Іващишин, Та ні. Я їх по-різному називаю) Але в якийсь момент підсвідомість видала збій у матриці і одна панянка опинилася з уже використаним ім'ям. Звісно, я її вже по-іншому назвала. Але думка залишилася ))
Я читала книги з оригінальним всесвітом, де була купа деталей та заплутаний сюжет, а там ще й схожі імена траплялися. Оце я голову поламала! Якщо вже фантазуєш, то краще вигадати різні, унікальні імена, якщо, звісно, однакові імена не заплановані сюжетом.
Белла Ісфрелла, цілком згоден з вами )
Я теж вважаю, що в одній книзі не треба давати персонажам однакові імена, тому що для читача може виникнути плутанина. Це ми добре знаємо свій текст і про що пишемо, а читачі почнуть губитися, тому я ніколи не даю однакові імена.
Олена Лук, і це правильно ;)
Я більша схиляюсь до відсутності однакових імен. Якщо в житті ти хоч трохи маєш уявлення про людину по голосу та зовнішності, то в книгах і так важко тримати образ коли ти його не бачиш. Щоб не було як в тому мемі: коли всю книгу думала що він смуглий брюнет, а виявилося, що він кароокий блондин))))
Але думаю, якщо вже дуже хочеться, можна створити подвійні імена
Щоб перше було Марія-Луїза, а інша Марія-Анна наприклад.
Цікаве питання) Аж сама задумалась над ним глибше)))
Люмен Белл, — Кохана, наш первісток має мати ім’я мого батька.
— Ні, не ти його виношував, народжував і приймав! Наша дитина мати ім’я мого батька — гінеколога, без якого вона б і на світ не з’явилася!
— Гаразд, люба, не будемо сперечатися, нехай має ім’я на честь обох дідусів — Богдан-Олег.
Як на мене, це цілком нормально. Навіть більше — таку деталь можна цікаво обіграти в сюжеті.
Головне — час від часу робити на цьому акцент, нагадувати читачеві, щоб він не загубив нитку подій.
Наталія Шепель, ❤️❤️❤️
В однакових іменах можна заплутатись
Лана Рей, ❤️❤️❤️
У мене бабусі обидві були Марії, то ж з віком ми просто почали називати їх по прізвищам, і вже коли була доросла, то зрозуміла, на скільки цей стрьом перейшов вже у звернення до бабусь)) А ще в мене зведена сестра була теж Оксана, і нас називали Оксана бе і Оксана ме, коли лінь було казати "большая" і "малая" бо звертатися по-батькові їм відітєлі було ніяково)), і це не дуже, скажу вам, прикольно було)) Тож напевно хай хочаб в книжках не буде тезок))
Оксана Павелко, О цікавезна історія )
Скоріше як виключення. Іноді обігрується саме це. Але загалом кращу уникати однакових імен і зовнішньої подібності.
Дієз Алго, Так бачила в літературі коли навколо однакових імен робили комедію чи інтригу.
Можна й однаковими. Але кожному герою чи героїні надати якусь певну рису, яку використовувати в абзацах з їхньою участю. Тоді їх легко буде розрізняти.
Віталій Козаченко, Так, згодна що то більш маркер для текстового насичення
Я намагаюсь не використовувати навіть трішки подібні імена, бо навіть сама починаю плутатися))
Катерина Винокурова, Так, то 100%
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати