Вивчаю потроху деякі аспекти письменницького ремесла.
І останнім часом доволі складно писати, тому що опрацьовую певну техніку і думаю над нею.
Майстерність автора проявляється не в тому, щоб пояснювати та розжовувати, що думають герої, їхні мотиви та наміри. А в тому, щоб через поведінку, жести , інтонації та інші речі -якби передавати емоції та думки героїв. Їх слова - містять підтексти та скриті смисли . Часто вони кажуть одне, а думають інше .
І це все читачу потрібно бачити між рядків, самому уявляти і додумувати.
Це важко . Але тоді текст виглядає, як живий, як реальність . Навідміну від простого розжовування намірів автором - яке по суті не залишає ніякого післясмаку.
Ну що ж завтра викладу 5 розділ фентезі "Загублена слобода" в якій намагався відпрацювати ці техніки . Насправді - не дивлячись на фентезійний антураж - це оповідь про сьогодення - про кожного з нас - живого, недосконалого і тому такого цікавого персонажа цієї гри під назвою життя.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНу так і є)
Дієз Алго, Ніколи б не подумав би)
❤️
Мені теж подобаються твори, де немає розлогих роз’яснень, чи вже з перших сторінок автор вивалює на читача купу інформації про світ, про якихось персонажів, механіку, побудову, взаємовідносини... Однак, щодо роздумів героя питання складне. Особливо, коли пишеться від першої особи.
О, я теж намагаюся не розказувати, а показувати)
Олена Ранцева, +
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати