Вивчаю потроху деякі аспекти письменницького ремесла.

І останнім часом доволі складно писати, тому що опрацьовую певну техніку і думаю над нею.

Майстерність автора проявляється не в тому, щоб пояснювати та розжовувати, що думають герої, їхні мотиви та наміри. А в тому, щоб через поведінку, жести , інтонації  та інші речі -якби передавати емоції та  думки героїв. Їх слова - містять підтексти та скриті смисли . Часто вони кажуть одне, а думають інше .

І це все читачу потрібно бачити між рядків, самому уявляти і додумувати. 

 Це важко . Але тоді текст виглядає, як живий, як реальність . Навідміну від простого розжовування намірів автором - яке по суті не залишає ніякого післясмаку.  

Ну що ж завтра викладу   5 розділ фентезі "Загублена слобода" в якій намагався відпрацювати ці техніки . Насправді - не дивлячись на фентезійний антураж - це оповідь про сьогодення - про кожного з нас - живого, недосконалого і  тому такого цікавого персонажа цієї гри під назвою життя.