— Здоровіші бачили, мамо, — буркнув я, вішаючи куртку на цвях. — Інструмент забирав.

— Інструмент він забирав! На годинник глянь! Уся печеня в горщику вистигла! Іди руки мий, робітнику! Шляк би тебе трафив.

Я помив руки під краном і сів за масивний дерев’яний стіл. Мати тут же гепнула перед носом важкий глиняний горщик, від якого валив такий смачний пар, що рот миттю наповнився слиною. Печеня з м’ясом, цибулею, сметаною, картоплею та буряком.

Ксанка, моя шістнадцятирічна сестра, спритно підсунула мені скибку свіжого хліба й уперлася підборіддям у кулаки, впившись у мене своїми лисячими очима.

— Чого витріщилася? — буркнув я, відправляючи до рота шматок найніжнішого м’яса.

— Та так, — єхидно протягнула Оксана, примружившись. — Наш головний жених району якийсь дивний. Знову з тією панночкою-італійкою весь день порався? Тітка Галя сказала, що Леська сьогодні до магазину прибігала, вся в сльозах. Каже, ти повз неї пройшов і навіть «здоров» не буркнув. А Марічка з аптеки вже другий день сохне, чекає, коли ти до неї по пластир зайдеш. Ти що, Тарасику, усіх своїх місцевих королев у відставку відправив?

— Замовкни, Ксанко, і їж мовчки, — насупив я брови, старанно пережовуючи.

Читати Кохання з витримкою. Норовлива для Тараса