Рецензія написана в межах гри Уляни «Чесне перехрестя рецензій»
Так от — я нарешті прочитала книгу Еларен Веш «Купи собі професора».
Чому «нарешті»? Бо, мабуть, двічі до цього намагалася її почати — і щоразу не могла пробитися через перший розділ.
Ну чесно (а в нас же чесне перехрестя рецензій?), він мене трохи відштовхував. Здавалося, що це або маркер для певної категорії читачів, які люблять «гарячіше», або такий собі штамп сучасної української комедії, де героїня — чергова Леся Нікітюк із "Песиками".
Але, як виявилося, треба було просто «пережити першу серію» — як у дорамах. І далі стає цікавіше.
І реально цікавіше! Особливо коли після перших глав, де героям ледь не на лоб ставлять кліше, ці штампи починають поступово руйнуватися, падати — і відкривати їхню психологію.
Звісно, не все було гладенько. Наприклад, із такою мамою (у доброму сенсі — мама-подруга) не помітити проблеми дитини було дивно. Ех, похід до терапевта би точно не завадив.
Добре хоч, що головний герой більш-менш розуміє жіночу психологію. Хоча — не завжди =) Але це вже можна списати на менталітет.
До речі, із менталітетом у героїв усе теж більш-менш гаразд. Віриш, що Ада могла не до кінця критично оцінювати деякі вчинки, не помічаючи, як Пак неодноразово порушує головні неписані закони корейського суспільства — із його догмами про обов’язок, ієрархію та фанатичну працьовитість.
Відчувається, що ми з авторкою явно дивилися кілька однакових дорам. Бо навіть вибір їжі у книзі — промовистий =)
А ще приємно, що авторка уникнула «шароварщини» на рівні «Богиня» — ура, жодного влаштовування екскурсій по ресторанах із захопленим загляданням у рот іноземцю після кожної ложки борщу.
Написано легко, динамічно, цікаво. Іноді хотілося б трохи менших емоційних перепадів у стосунках — але зрештою нам же прямо кажуть: говоріть один з одним! Ви ж, чорт забирай, обидва знаєте і українську, і корейську, і англійську!
Так, уникнути типових дорамних штампів не вдалося — любов і драма завжди трапляються не з простими смертними, а з тими, кому не доводиться рахувати копійки. Герої, звісно, з «вищого середнього класу».
Зате авторка чесно подає це як соціальну комедію — із підтекстом про споживацькі звички (пан Пак, вам би справді варто турбуватися про цей споживацький інстинкт Ади).
На щастя, ця тема не перетворилася на моралізаторство, а стала радше приводом для симпатичної комедії ситуацій. Фух!
Отак і живемо — читаємо дорами, шукаємо сенси, переживаємо за героїв і трохи за себе.
А головне — не забувайте говорити. Навіть якщо ви знаєте три мови, це все одно не замінить чесної розмови ❤️
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦікава рецензія, де головним мінусом назвали головний плюс)))
Вісімнадцять плюс я би сказала ❤️
Чарівна Мрія, Ну кому що... мені щось з бухти барахти спортивний тренінг без емоції не заходить. тому й початок так відштовхував. а потім то так - то вже продовження відношень героїв й це нормально
Думаю у даній грі з усіх ви були ось руку на серце до кінця чесною у своєму баченні. Можливо у мене відрізняється враження за дану книгу, але якщо ми відкидаємо це і беремо до уваги все інше, то рецензії це точно ваше, дуже круто і живо. Вклали емоції у текст і все аргументували ❤️
Уляна, ❤️❤️❤️❤️ Ну головне текст то сподобався й викликав емоції ))
Дуже гарна рецензія! Також коментувала цей твір у рамках марафону Діани Козловської і дійшла схожих висновків)
Анна Лінн, ❤️
Дякую за ваш час і чесну рецензію.
Цікаво почути думку зі сторони.
Не думаю,що ви зрозуміли посил який я намагалася передати характером Ади.Але це схоже я не допрацювала))))
Ще раз дякую вам)))
Анна Лінн, Ви маєте рацію, але це не єдина причина, чому в Ади такий характер і спосіб життя. Не останню роль відіграла модель поведінки матері — жінки, якій довелося перейняти бізнес померлого чоловіка й захищати себе та доньку від тих, хто хотів забрати в них усе.
Ада з дитинства розуміла, що жінки нічим не гірші за чоловіків, тому немає нічого соромного в тому, щоб жити так, як їй хочеться. Її не тримали в рамках осуду, не вимагали йти слідами батьків. Вона отримала повну свободу й чудово розуміла, що в помилках, які робила, ніхто не винен, окрім неї самої.
Чи засуджую я свою героїню за випадкові зв’язки? Ніскільки.
Чи вважаю я, що мати зробила щось не так? Ні, силоміць до психолога не затягнеш.
Чи потрібно говорити з коханими, коли гордість і біль стискають горло? Безперечно.
Чесна рецензія))
Теж хочу почитати цей твір))
Катерина Винокурова, Воно того було варто =)
Чесно та цікаво) Я зараз якраз в процесі читання) в мене трохи інше бачення. Але це прекрасно, значить авторка достукалась по різному до наших думок)
Анна Лінн, Повністю згодна, з вашими думками) Але й також поки не можу судити до кінця про сам твір, адже ще не дочитала його)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати