Вітаю, друзі! Історія Сафріни продовжується!⏳

У якусь мить у дівчат врізалась стара. То була жінка дуже поважного віку. Її обличчя було порізане зморшками настільки, що Сафріні здавалось як подме вітер, та жінка просто розсиплеться у прах. Очі старої були білими, волосся сивим і розпатланим. Шорсткою рукою вона водила перед собою, у спробі схопитися за когось із дівчат.

– Ти… – хрипіла вона, незрозуміло до кого з них двох. – Названа на честь яскравої зорі…Ти була народжена аби стати королевою. Ти лишиш великий спадок і принесеш світле майбутнє, якого цей народ так прагне. Тебе любитимуть і берегтимуть згадку про тебе у серцях назавжди…

– До кого Ви говорите? – спитала Калісса.

– Я торкнулася…Провидіння самої Богині прийшло до мене…Велика королева Зоряної Варти…Світла як Діва, сильна як Матір, мудра як Стара…

– Леді Калісс, мій любий Альтаїр. Чи зробите Ви мені таку ласку і погодитесь прийняти мою руку і серце? Я обіцяю шанувати Вас, дарувати своє тепло і турботу і обіцяю щире кохання назавжди. Бо я глибоко захоплений Вами і відчуваю, що у ту ніч, коли Ви відновили роботу годинника, моє серце забилось сильніше. І з тієї миті не має сил заспокоїтись.

Калісс заклякла, її груди схвильовано здійматись і опускались. Дейлан простягнув їй фамільну каблучку із краплеподібним рубіном.

– Леді Калісс, Ви станете моєю королевою?

– Так… – прошепотіла вона.

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️