Анонс нового розділу "Літо у пастці"

У Виноградарі навіть запах може бути пасткою.

Солодкий аромат кориці в’ється між деревами, манить до тепла, до дому, що здається безпечним. Але у цьому затишку щось не так — бо там, де пахне медом, часто тліє страх.

У розділі "Пряниковий маєток" жителі Виноградара нарешті бачать, хто був справжнім монстром весь цей час. І істина виявляється страшнішою, ніж будь-яка казка про відьом.

Зовні приходять люди — чужі, з великого світу, з надією на порятунок. Вони дивляться, не розуміють і зникають, ніби їх і не було. Виноградар знову залишаються сам на сам зі своїми привидами.

Тут навіть дім — не притулок, а спокуса, а полуденний спокій — лише ілюзія перед бурею.

Бо у Виноградарі навіть найзатишніші місця мають зуби.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Анна Лір
27.10.2025, 14:15:35

Дуже чекаю! Вже інтрига неймовірна!♥️

avatar
Дієз Алго
27.10.2025, 14:15:04

так-так, ми чекаємо... ))

Інші блоги
✨ Марафон взаємних підписок ✨
Привіт, мандрівники слова! Хочу запросити вас долучитися до марафону взаємних підписок — чудової можливості для авторів підтримати одне одного ✨ ? Якщо ви ще не досягли бажаних 200, 300 чи 500 підписників — давайте
Влас не збирається відступати!
Вітаю! Запрошую до нового розділу роману "Гораль. Не давши тобі піти". Кохання буває сліпим. Адже як можна не вірити тому, кого шалено кохаєш? ✨✨✨ — Анно, повертайся. — суворо наказує Влас, наче не чує. —
Від бабульки до красотульки
Хто ж це зображений на малюнку вище? Ніколи не здогадаєтесь, тому підкажу — це Калія. Точніше, її перша ітерація. Саме так. Це її найперша концепція: старенька у супроводі трьох ліканів, прикута магічним амулетом до
Ωмегаверс « Начинка вишнево-пʼянка »
Вітаю, друзі! Вчора я опублікувала черговий розділ омегаверс-роману «Начинка вишнево-пʼянка». Проте мені забракло сил написати блог. Тож надолужую. Цитата з Розділ ХХХІІ. Винуватець усього цього безумства Чімін
Візуалізація "Рука, що гойдає колиску"
- Це була історія кохання, яку співали у кожному краї. Геда і Вортімер, - зітхає старша леді праворуч. - Ми всі уявляли себе ними. Шкода, що так швидко минулося. Її хором підтримують оточуючі. Дехто починає згадувати уривки
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше