У Виноградарі навіть запах може бути пасткою.

Солодкий аромат кориці в’ється між деревами, манить до тепла, до дому, що здається безпечним. Але у цьому затишку щось не так — бо там, де пахне медом, часто тліє страх.

У розділі "Пряниковий маєток" жителі Виноградара нарешті бачать, хто був справжнім монстром весь цей час. І істина виявляється страшнішою, ніж будь-яка казка про відьом.

Зовні приходять люди — чужі, з великого світу, з надією на порятунок. Вони дивляться, не розуміють і зникають, ніби їх і не було. Виноградар знову залишаються сам на сам зі своїми привидами.

Тут навіть дім — не притулок, а спокуса, а полуденний спокій — лише ілюзія перед бурею.

Бо у Виноградарі навіть найзатишніші місця мають зуби.