Прода: Історія Сафріни! ⏳

Вітаю, друзі! Велике свято Зорепаду починається!

Чим ближче вони підходили до центру села, тим гучнішими були звуки веселощів. Люди співали, танцювали довкола ватри, а музики вигравали на шоломіях, лірах та бубнах, пританцьовуючи у такт запальній музиці. Полум’я височіло над гостями свята, кидаючи у сяйливе небо помаранчеві жаринки.

Нехай тепер наші любі персонажі похизуються своїми чарівними образами!

Захара зняла накривку із великого кошика, який поставила на стіл. Витягнувши звідти довгий шмат бузкової тканини, вона простягнула її Каліссі.

– Мамо? Це, що мені? – спитала дівчина, розгорнувши бузкову сукню, розшиту мілкими намистинками.

Калісса підхопила маску із квітів, що своїми відтінками пасували її сукні.

Мати лагідно всміхнулась, а тоді поглянула на Сафріну.

– І для тебе дещо є.

– Та невже? – скинула брову дівчина.

Захара дістала ультрамаринову сукню. Сафріна ще ніколи таких не бачила, тканина вся переливалася, неначе була нічним небом.

– Тобі неймовірно личить синій, – кивнула їй Захара.

Сафріна поглянула на свою маску, виконану зі шматочків вітражного скла, що складалися у мозаїку.

– О…Ви певно сестра Сафріни, чув про Вас так багато чудових слів, – промовив хлопець у синьому камзолі із золотою вишивкою. Його довге волосся було охайно закинуте назад, а золота маска із синіми крапками виблискувала у сяйві ватри.

– Справді? – здивувалась Калісса. – Мені дуже приємно. А Ви, певно Аль?

– О! То вона про мене говорила? – зрадів хлопець.

Калісса всміхнулась.

– І словом не обмовилась, та у Вас гарний смак, букет був чарівним.

Аль відповів на усмішку поштиво схиливши голову.

А ось і наш загадковий Аль!

– Починається! – крикнув хтось із натовпу. 

Всі підняли очі до неба. Зірки почали одна за одною мигтіти на небі, падаючи навсібіч. Видиво зорепаду було настільки чарівним, що Сафріна відчула, як прохолодна сльозинка потекла щокою. Руки Аля все ще лежали на її талії, та вона не бентежилась, бо у цю мить все здавалось таким правильним. Люди вражено зітхали, хтось посміхався і відчував нестримне щастя від побаченого. Сафріна всміхнулась і кинула швидкий погляд на Аля, та він не зводив очей із дівчини.

– Дивись у небо, все пропустиш! Це неймовірна краса.

– Я вже бачу неймовірну красу, цього не перевершить жодне небо у всіх світах.

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️