Ви колись ловили себе на думці, що живете в книзі? ВІдчуття ніби я застрягла в "Ейлінг" та намагаюсь усвідомити як зламати цю систему. А виходу немає. Хочеться повернутися в "Підтримку", до дивана який скаже мені, що розуміє всі тягарі людського життя. А потім слухатиме весь день, як я йому жалітимусь. Напевно кожному з нас інколи потрібен такий диван. 

А якщо серйозно... Цієї ночі вас чекає трохи тепла від "Ейлінг". Прода до 5 числа кожного дня. Читайте. І живіть не в антиутопії. 

 

Бліді губи, вкриті тріщинами наблизились впритул і ковзнули по краю моїх губ. Щось нестерпно перехопило подих, відбираючи кисень з грудної клітки. Міцні пальці опустилися на шию і повільно обхопили її, змушуючи відкинути голову до стіни та привідкрити рот. Червоне світло від світлодіодної стрічки нестерпно сліпило,  змушуючи бачити лише тьмяний силует та невагомі багряні риси. Моя витримка дала тріщину і я ледь відчутно провела язиком по колючих губах. Від невагомого дотику в очах заграли плями і я заплющила очі, аби привести своє дихання в норму.

— Ти робиш мене божевільним... — прошепотів тихий голос на моє вухо. М'який поцілунок опустився на мою щоку, а потім перервався новими словами. — Але я ніколи ще не відчував себе настільки живим.