Вітаю! Це блог “3½ факти від Вайлет”. Тут я ділюся тим, що надихає мене і формує мою творчість: цікавими фактами про світ і мистецтво, власними думками про письменництво та моїми героями з книг. А ще — маленькими нотатками про мій день, емоції й настрій. Мій блог — це поєднання натхнення, творчості та щоденних моментів, якими хочу поділитися з вами.

1. Найкоротше листування в історії виглядало так:

«?»

«!»

Ці два листи були написані Гюго та його видавцем. Гюго настільки переживав за продажі своєї книги, що саме таким чином вирішив запитати як ідуть справи. На що видавець відповів «чудово», саме таким цікавим чином.

2. Я автор початківець, який пише вже шість років з перервами, іноді великими перервами. Так, я і досі вважаю себе початківцем, хоча за цей час я багато чого навчилася і відчуваю як виросла у творчому плані.

3. Моя перше книга називалася «Кішка в моєму ліжку». Вона на той момент була кривенька, з купою помилок, але як тільки була завершена набрала більше тисячі вподобайок. Певно в той момент я і повірила, що можу не просто писати, а писати те, що подобається людям.

І невеличкий уривок для тих, кому цікаво.

– Та де ж він?..

– Тая! – майже простогнав моє ім’я Деян, вриваючись у кімнату.

Я вже була готова кинутися йому на шию, з криком: «Як же я на тебе чекала!» – але, побачивши його вигляд, застигла стовпом.

Піджак розстебнутий, кілька гудзиків на сорочці відірвані, волосся розкуйовджене, а на шиї й щоці – чіткі сліди помади. Ось гад.

– Як там знімається це гидота? – буркнув Деян, наближаючись до мене і весь час почухуючись.

– Поцілунками, – огризнулася я й відступила на кілька кроків від імператора.

– Що сталося? Іди сюди, треба позбутися цієї нестерпної сверблячки, я вже не витримую.

– Не піду.

– Чому? – здивовано зиркнув він, наче справді не розумів.

– Бо гидую, – скривилася я, відвертаючись, аби не бачити цього «красеня». Та свербіж ставав нестерпним.

– Не зрозумів… – він насупився, наче й справді не второпав, чому я не поспішаю його рятувати.

– Ти бачив себе в дзеркалі?

– Ні. А що?

– А те, що цілувати з тебе сліди чужої помади я не буду, зрозуміло? Іди вмийся, рот прополощи – а тоді вже приходь.

– Не дури, я зараз помру від цієї корости! – він аж смикнувся, знову почухавши шию.

– Не помер, коли цілувався з якоюсь дівчиною… чи, може, не тільки цілувався, – витиснула я з себе, злісно чухаючи спину, – от і зараз потерпиш. Я ж терплю.

А ось і половинка:

½ Сьогодні мій день проходить під лозунгом «Не лінуйся!». Зазвичай я надаю перевагу помірній роботі, бо швидко перевтомлююся і наступні кілька днів можу взагалі не мати енергії ні на що. Але зараз у мене випало кілька вільних днів, тож хочу використати їх максимально. Сподіваюся, у мене все вийде. P.S. Трошки жовтої естетики для настрою)))

І хоч за вікном осінь, а небо часом похмуре – бажаю вам сонячного дня.
Нехай ваше сонце знайдеться там, де ви й не чекали його побачити.

Я також планую вести цей блог Instagram і на моєму каналі Вайлет Альвіно у Telegram. Приєднуйтесь — там ми зможемо поспілкуватися ближче. І, звісно, запрошую вас до моїх історій — можливо, серед них знайдеться та, що зачепить саме ваше серце.