Рецензія на етно-фентезі "Відун"

Вітаю, друзі. Сьогодні до вашої уваги рецензія на роман «Відун» Ріни Март в рамках марафону Тетяни Гищак.

Це захопливе українське фентезі, у якому органічно поєдналися детективна інтрига, слов'янська міфологія та романтична лінія. Авторка створює самобутній світ, наповнений магією, давніми богами, містичними істотами та загадками, які тримають читача в напрузі до останніх сторінок.

Головний герой, відун Яромир, розслідує серію таємничих зникнень. До пошуків долучається Лукава – загадкова дівчина, яка приховує власні таємниці. Разом вони проходять через небезпечні випробування, поступово відкриваючи не лише правду про події навколо себе, а й самих себе.

Особливої уваги заслуговує використання української та слов'янської міфології. Авторка не просто вводить міфологічних персонажів у сюжет, а створює цілісну систему світу, де кожна істота та кожна легенда мають своє значення. Завдяки цьому роман вирізняється серед багатьох сучасних фентезійних творів. А ці її світи - Яв і Нав, які роздідені і, водночас, невід'ємні одне від одного - це щось неймовірне. 

Мова твору образна та атмосферна і дуже колоритна. Описам природи, магічних явищ і внутрішніх переживань героїв приділено значну увагу, що допомагає глибше зануритися в історію. Водночас сюжет залишається динамічним, а несподівані повороти підтримують інтерес протягом усього роману. Варто зазначити, що написано досить грамотно. Декілька одруків не псують загальну картину.

Що найбільше мені сподобалося, то це описи перетворень, чарівних видозмін форм. Авторка дуже майстерно зобразила ці процеси. Здавалося, що сама відчула на собі всі ці метаморфози.

«Відун» – це книга про вибір між світлом і темрявою, про силу почуттів, довіру та пошук власного шляху. Роман буде цікавим шанувальникам українського фентезі, міфології та пригодницьких історій із добре продуманим світом і яскравими персонажами. Це один із тих творів на просторах Букнету, які я вважаю недооціненими.

«…бути людиною, то значить, нічого не знати напевно. То помилятися і картати себе. .. Перемагати і хвалити. Бути людиною – то жити попри…»

Загалом твір справляє дуже позитивне враження та залишає після себе бажання ще довше залишатися у створеному авторкою світі.