Вітаю!

Запрошую до нового розділу роману "Наречена короля вічної ночі"!

Уривок розділу.

Потираю руки та повертаюся до бабусі-королеви. Зупинившись навпроти, пильно дивлюся на неї, бо сказані нещодавно матір’ю-королевою слова не дають мені спокою. 

— Моя люба королево, скажи мені, коли принцеси виходять заміж? 

— Коли батьки-королі знайдуть їм гідну партію... 

— Тобто?! — не дослухавши, перебиваю Маргариту. — А як же кохання? 

— Воно приходить потім, моя мила дівчинко, — відповідає бабуся невидючим поглядом, дивлячись на вогонь. 

— Але ж Марана та Нікола одружилися, бо кохають одне одного... — з повним нерозумінням кидаю. — Я не хочу заміж без кохання. 

Королева переводить погляд з вогню на мене і тихо кидає: 

— Ти принцеса, дитино, і тебе питати ніхто не буде. Тим більше, що у нашому світі вибір невеликий. А ти зобов’язана піклуватися про наш світ. Тож рано чи пізно батьки оберуть тобі пару... 

— Я не хочу... — капризно та голосно заявляю, тупнувши ногою. 

— Тихо, моя дівчинко солодка, тихо! — з благанням просить бабуся. — Ходи, присядь та не бунтуй. 

Усередині мене все перевертається. Я не хочу заміж за кого попало. В мені зароджується бунт. Трохи постоявши, таки йду та присідаю біля бабусі, а вона тихо продовжує: 

— Такі правила, Амаліє, і ти при батьках навіть не думай бунтувати, бо зачинять тебе у покоях і все одно заміж віддадуть...

Книга тут...

Гарних емоцій!