Вітаю, любі!

Запрошую до оновлення роману принцеси Амалії.

Спішу повідомити, що назву роману змінено. 

З "Донька семи вітрів" на "Наречена короля вічної ночі", що теж цілком відповідає змісту роману.

Уривок 

— Але ж, моя королево, королівство не може бути без короля? 

— Не може, — погоджується вона і невдоволено додає: — Пробач, люба, за різкість, але твій батько тільки носить статус короля. Він навіть гадки не має, як правильно правити королівством. Він біля північних кордонів не був від часів свого правління. — бабуся замовкає і виправляє себе: — Ні, обманюю, один раз був, але це не з королівським візитом. Хоч від світу вічної ночі загрози немає, але не можна бути такому безпечному. Вороги не дрімають. 

Схвильовано дивлюся на бабусю й заклопотано питаю: 

— Моя королево, невже ти знімеш мого батька з трону? І хто займе його місце? 

Маргарита мовчить, невидючим поглядом дивлячись на вогонь. Це мовчання затягується, та вона таки покидає свої споглядання, перевівши погляд на мене. 

— Твій батько веде наш світ у прірву. Негайно потрібно діяти, а він закриває очі на те, що відбувається. Він обдурює людей, вдаючи безтурботність. Влаштовує бали, розваги, посиденьки, замилює всім очі, але дуже скоро люди зрозуміють, що відбувається насправді... Цього не можна допустити. 

Мені стає страшно, і я, зловивши бабусю за руку, налякано питаю: 

— Бабусю, невже це все ще можна змінити? 

— Можна, дитино. Тільки твій батько не вважає те, що відбувається, проблемою. А старожили уже бідкаються, — вона видихає й просить: — Ходімо вечеряти, а по вечері я чекаю тебе тут. Продовжимо те, що я почала вчора. 

Я згідно киваю головою, бо тепер розумію, що це не лише мої забаганки — це дещо більше, чого я поки ще не збагнути не можу. 

Покидаємо мої покої, і я покликала Зулію. Разом ідемо вниз. Я вже у передчуттях продовження бабусиних розповідей та королівських таємниць.

Книга тут...

Приємного читання!