Думки

Завжди дивувало і лякало водночас, як люди йдуть до успіху, як вони набирають полярність серед читачів, як набирають публіку, яка з захопленням читає і яким подобається те, що ви пишете. Мені дуже страшно не досягти цього, залишитися у тіні.

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Білий Диявол
21.09.2025, 22:06:36

Що тут сказати... Без підтримки не обійтись. В першу чергу без своєї власної підтримки! Тому вище голову і вперед. Рекомендую брати участь в різних челенджах від людей і теж читати їх творчість. Як я помітив, це робити тебе помітнішим і надає настрій))

Христина Тиндик
21.09.2025, 22:39:27

Devil, Ви праві,дякую за пораду ❤️

avatar
Мельська Наталі
21.09.2025, 22:02:22

Йдуть з шаленою мотивацією та вірою в свій майбутній успіх!)) Бажаю. Вам натхнення та побільше читачів! Все вийде!)

Христина Тиндик
21.09.2025, 22:39:13

Мельська Наталі, Дякую ❤️

avatar
Марко Левчук
21.09.2025, 16:50:30

Це вже як вийде. Не всім же бути відомими. Комусь і в тіні потрібно бути

Христина Тиндик
21.09.2025, 17:04:06

Ангеліна Мюрей, Ви праві!

avatar
Ромул Шерідан
21.09.2025, 16:04:28

Усе можливо. Ви лише пишіть. А ще — комунікуйте з іншими авторами. Коментуйте, беріть участь в челенджах, марафонах, взаємних читаннях. Щиро бажаю Вам успіхів ❤️❣️

Христина Тиндик
21.09.2025, 17:03:56

Romul Sheridan, Дякую вам!

Інші блоги
Я обіймаю — бо хочу, цілую — бо хочу⚡новий розділ
Привіт, любі Спокусники! Новий розділ вже на сайті: «Скандальна угода з босом» — Ти не аксесуар, Франческо, — його голос став небезпечно тихим, від чого в мене по спині пробіг холод. — Я не граю на публіку.
Марафон 500 градусів
Марафон 500 градусів Літо - це пора, коли черешні достигають, півонії, троянди та інші квіти, радують своїм ароматом, полуниці забарвлюються у червоний колір, а небо в одну мить блакитне, а в іншу вже заливається густими
Нарешті дійшли до головний героїв ♥️
Мотоцикл плавно загальмував біля старого п’ятиповерхового будинку з потемнілим фасадом і вузькими ґратчастими балконами. Фари ковзнули по мокрому після вечірнього дощу асфальту й згасли. На кілька секунд двір занурився
Нова книга "Дружина, яку я не памʼятаю"
Чи можна повернути життя, яке ти втратив двічі? Взагалі я не люблю троп амнезії. Особливо, якщо герої вже прошли достобіса випробувань і вкінці мають подолати ще й амнезію, і згадати, як боролися за своє кохання. Але я
А от і новинка!
Сподіваюся, вам сподобається ця юна пара так само, як і мені. Щоправда, самі герої ще довго не погодяться з тим, що створені одне для одного. Один надто впертий, а друга надто норовлива. Тож попереду на них чекає чимало суперечок,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше