Привіт всім. Нова глава книги "Літо поза мережею" вже на сайті.

Фрагмент глави:

— Дівчата, — сказала Катя, — ходімо вінки на воду пускати.
Ми всі разом пішли до річки. І тут я згадала, що про цей обряд розповідала бабуся та ще й дід свій коментар сказати не забув. Бабуся розповіла як мої батьки були на цьому святі. Так, мій тато тоді пірнув за вінком мами. І спіймав. А я навіть не уявляю як це може бути. Зараз мій тато поїхав у закордонне відрядження. Він вже як три місяці там. І я за ним дуже скучила.
Тож, ми підійшли до води, Катя свій вінок запустила першою. Він поплив за течією дуже швидко. Після пустила Марічка. Її вінок поплив не так швидко, як вінок Каті.
— Пустиш свій на воду? — запитав Остап. Я кивнула, взяла вінок та поклала його на воду. І почула розмову хлопців, які стояли недалеко від нас.
— Остап, а ти ж вінок Лії спіймаєш? — запитав Олег.
— А, ти сумніваєшся? — запитуючи, Остап зняв з себе вишиванку, поклав на траву. І я не встигла йому нічого сказати, як він пірнув у воду. А я прикрила рот рукою, а сама почервоніла. Добре, що була ніч і ніхто цього не побачив. А ще було видно лише силует Остапа у воді. Він плив дуже швидко. І за кілька секунд вінок був у його руці. Він підняв його над головою та крикнув:
— Вінок у мене!
Хлопці почали аплодувати. А я стою на березі та думаю: “Остапе, який ти божевільний.”
Остап вийшов з води та віддав мені вінок.
— Він твій.
— Ти несповна розуму, — прошепотіла я, хоча губи самі тягнулися до усмішки.

Всім гарного дня та мирного неба. Бережіть себе та рідних.