Зустрічайте шматочок 3 розділу з роману Сірий півмісяць. 

«Коли ти вже не донька. А інвестиція. Не сім’я. А угода. Лишається два варіанти: бар або втеча. Луна обрала свій. А ви що зробили б?

_______________________________________________________________________________________

— Я видаю тебе заміж за сина свого давнього друга. Це шлюб за розрахунком. Він — хороша людина, і я сподіваюсь, що ви порозумієтесь.

Я заклякла. Відчуття катастрофи змінилось білизною кісточок, які щосили стискали ручки крісла.

Два варіанти: істерика з криками — ефектна, але марна. Або: спокій, контроль, інформація. Я вибрала другий.

Говорити довелося, тримаючи тремтіння в горлі обома руками.

Але тихо йти ти ніколи не вміла.

— Я тебе почула. А брошурка є? «Як пережити шлюб із незнайомцем»? Чи, може, ти вже обговорив мій темперамент з майбутнім свекром? І попередив, що пряма покора — не мій стиль?

Питання виривалися самі. Руки вперлись у стіл.

Очі батька були сповнені печалі. Він намагався її сховати — марно.

Кричати — не можна. Плакати — тим більше.

З істеричками ділові розмови не ведуть.

Він мовчав. Його очі були повні жалю.

— Луно... — Голос був тихим. Але вироком. — Мені шкода. Але це потрібно. Не для мене. Для всіх нас. Не намагайся втекти. Це тільки ускладнить усе. І тоді... твій темперамент — уже не моя проблема.

У моїй голові бігали варіанти. Всі — без виходу. Він говорив не як батько. А як той самий чоловік, якого я бачила в оточенні чорних пальт і мовчазних посмішок. Той світ, від якого мене нібито берегли… вже ковтав мене повністю.

Це був уже не мій тато. Це був бізнес. У тілі батька. І я щойно стала його угодою.