Книга "Іскра Пітьми" для мене була мандрівкою в темряву й світло водночас. Я починала її як розповідь про дівчину, яка шукає своє місце у світі, а завершила як книгу про вибір, який здатен визначити не лише долю героїні, а й тих, хто опинився поруч. (Баргрим, Калеб, Ліліт). 

Ісабель могла стати знаряддям темряви, але водночас у ній завжди залишалася можливість віднайти інший шлях.

Я вдячна всім, хто пройшов цю історію разом зі мною — від перших сторінок, де місто, а саме Новий Орлеан дихало загадками, і до фінальних рішень головної героїні. Для мене дана історія була про те, як важко, але водночас необхідно навчитися бути собою, навіть якщо світ (чи дехто) чекає від тебе іншого...