До книги Щоденник служниці 

Ми піднімались вузькою стежиною. Під кінець мені навіть ноги почали боліти, зате як красиво там, на вершині! З висоти видно червоні дахи будинків сусіднього хутору, а далі – такий густий білий туман, що здавалось, ніби далі вже самий край світу…
Капличка з сірого каменю, і побудована так нерівно, що, здається, от-от захитається, але і в цьому є щось… захоплююче… не знаю навіть, як це сказати. 
 

В нових розділах подорожуємо разом з нашими героями до Барежу.