Флешмоб «анкета Друзів»

Друзі, привіт!
Побачила у пані Зенгін Грід флешмоб «Анкета друзів» і вирішила теж узяти участь. Атмосфера там така тепла й знайома, що одразу пригадалося дитинство.

1. Як до Вас звертатися?
Вайлет, Ві або Летті — як кому більше до вподоби.

2. У якому жанрі Ви пишете?
Любовне фентезі, любовні романи, планую також любовну фантастику. Звісно, ці жанри можуть мати додаткові елементи — гумор, детектив, містика тощо.

3. Для кого Ви пишете?
Я люблю писати, і мені приносить задоволення як сам процес, так і результат. Але без читачів, без можливості ділитися своїми роботами вже на перших етапах створення — не впевнена, що я взагалі стала б письменницею.

4. Коли вперше з’явилося бажання писати і що це була за історія?
Я завжди любила писати твори в школі. Пам’ятаю, як у початкових класах часто сварилася з мамою за кожен рядок тексту, коли вона допомагала. Саме з того часу я почала писати всі твори сама, не зійшлися ми з нею в думках.

Довго я навіть не підозрювала, що можна писати щось інше, крім шкільних творів. Але одного разу вчителька підійшла до мене й запитала: «Ти ж пишеш вірші?» Я тоді не писала й навіть не пробувала, але чомусь відповіла: «Так, пишу». І справді почала. Написала зо два десятки віршів, а потім закинула — не моє. Зате згодом знайшла те, що справді до душі.

Моя перша коротка історія з’явилася в університеті англійською мовою — про дівчину, яка мала алергію на сонце, і всі в містечку вважали її відьмою. А перша книга була написана шість років тому й мала назву «Кішка в моєму ліжку».

5. Який найдивніший комплімент Ви коли-небудь отримували як автор?
«Ти пишеш книги? Круто… у мене аж мурашки!»
А ще: «А як отак можна придумати і написати книгу?»

6. Фільм чи серіал, який Ви можете переглядати знову і знову?
Серіали: «Друзі» (обожнюю), «Зачаровані» або «Всі жінки відьми».
Фільми: «Письменники свободи», «Стажер», «Гра Ендера».
Взагалі я дуже люблю кіно й часто передивляюся різні фільми.

7. Без якого предмета Ви не можете писати (кава, музика, плед, котик…)?
Улюблений блокнот (для планування) і музика.

8. Що найдивніше Ви шукали в інтернеті для сюжету?
Усякого було багато, важко пригадати, але з останнього — різні хвороби й їхні симптоми, а ще лікарські рослини та їхню дію.

9. Яка Ваша книга Вам подобається найбільше і чому?
Не знаю… чесно. Напевно вона ще не написана. У мене дуже багато планів. Але в цілому подобаються всі. Зате точно знаю, які — не подобаються. Це кілька моїх найперших книг, де я ще тільки вчилася, експериментувала, але не завжди могла витягнути сюжет. (P.S. Тут цих книг немає).

10. Чи є у Вас дивні ритуали перед тим, як сісти писати?
Не знаю, чи це дивно, але я часто змінюю місце: можу пересідати з-за столу на ліжко, міняти кімнату, а іноді навіть їхати писати в кафе. Це дуже допомагає з натхненням.

Також перед кожним новим розділом я записую ідеї в блокнот — іноді одну, іноді кілька. Це допомагає структурувати сюжет і дає ще більше натхнення.

11. Курйозний випадок, про який досі смішно згадувати.
Нам було смішно… сусідам не дуже ?

Ми переїхали у будинок і завели кота. Його звати Нафаня. І так сталося, що сусідів теж був кіт, бойовий кіт і дуже вже він любив нашого молодого котика кошмарити, та так кошмарити, що той майже кілька місяців підряд обкакувався. Мили ми його майже кожен день.

Але це лише перед історія. Так от, одного літнього дня, коли стояла спека, і звісно двері частенько що у нас, що у сусідів були відкриті, прийнявся той кіт хуліган ганяти нашого кота, і якось так сталося що він забіг до сусідів. Так от біжить Нафаня і сере, по підлозі біжить і сере, по дивану біжить і сере, біля штор біжить і сере... От так наш кіт помстився власником рудого кота)) P.S. Все закінчилося добре, будинок відмили, котів в решті решт помирили)))

12. Який стереотип про письменників дратує Вас найбільше?

Що письменник – це несерйозно… І навіть якщо є люди, які досягли успіху, то це точно будеш не ти.

Так, шлях, аби стати письменником, який пише не просто «в шухляду», а отримує з цього матеріальну вигоду, справді важкий – часто важчий, ніж більшість інших професій. Та сумно, коли твої близькі й друзі сприймають те, що ти робиш, як жарт. Мені прикро про це писати, але жодна людина з мого оточення жодного разу не прочитала мої книги, хоча серед них є ті, хто дуже любить читати.

13. Чай чи кава? Коти чи собаки? Кавун чи диня? Шумна вечірка чи затишок удома?
І чай, і кава. І коти, і собаки (половину життя мала собаку, іншу половину — котів). І кавун, і диня. Затишок удома — тут я нарешті можу вибрати ?

14. Який літературний жанр Ви ніколи не будете писати і чому?
Жахи, трилер, трагедію. Хочу, аби мої твори несли позитив.

У світі так багато всього страшного й неприємного, тому я прагну, щоб мої історії були місцем, де можна від цього сховатися.

15. Яке Ваше guilty pleasure у письмі?
Показувати неоднозначність героїв.

А ще — сцени, де напруга між головними героями така, що її можна різати ножем. І найбільший смак у тому, коли вони ходять по грані, але все ж не переходять межу.

Сподіваюся вам було цікаво))