Потрібна думка колег і читачів
На відсутність читачів я поскаржитися аж ніяк не можу, навіть старі мої твори, незалежно від жанру, користуються популярністю. Однак, є у мене книга яку всі наполегливо оминають. Чому, не розумію. Це короткий роман, що має назву РОМАН З ПРОДОВЖЕННЯМ.
Анотація:
Чи може щось путяще вийти з кохання яке трапилося в дитинстві? Особливо якщо існувало воно виключно в головах закоханих, а в житті себе ніяк не виявляло. Чи витримає подібне почуття випробування реальністю? І що станеться коли будуть зметені всі бар'єри?
Пропоную невеликий екскурс в минуле, на злам історії. Для когось це буде "сивою давниною", а хтось просто пригадає молодість.
Це не історія про романтичні стосунки, а психологічна драма про мовчання. Про тонку межу між любов’ю і залежністю. Про дитинство, в якому все вирішується надто рано – задовго до першого поцілунку, задовго до першого зізнання.
Це історія про Олю, яка виросла з любов’ю до того, хто ніколи не мав права відповісти їй взаємністю. Це історія про Андрія, якого виховала мати – сильна, холодна жінка – і який з дитинства навчився мовчати. Це розповідь про двох людей, що прагнуть світла, але несуть у собі темряву.
Ця книга болить, але читається на одному подиху (я нітрохи не перебільшую, нехай підтвердять ті, хто читав). Бо в ній — правда. А правда ніколи не буває зручною.
Книгу доволі активно коментують як звичайні читачі, так і колеги-автори. Кілька разів я подавала її на рецензування. З реценціями можна ознайомитися тут:
Двоє авторів – Софія Анрі і Вікторія Франко – залишили книзі свою рекомендацію. Але читачі і далі ніби не помічають цього роману.
В чому причина? В назві? Обкладинка не така? Чи анотація не цікава? Допоможіть розібратися, друзі.
Сама я вирішила, що людей чомусь відлякує назва, хоча рецензенти знаходили її вдалою, і замислилася про її заміну, навіть у ШІ запитала, що він думає з цього приводу. Назви, запропоновані ним, мені не сподобались – занадто пласкі якісь. Найкраще, на що він спромігся: «Любити заборонено», «Неправильна любов», «Поверни мені той день».
Сама я додумалася лише замінити в назві слово “роман” на “кохання” - КОХАННЯ З ПРОДОВЖЕННЯМ. Як вам такий заголовок? А може хтось із вас порадить щось інше? З задоволенням вислухаю всі ваші думки.
Заздалегідь вдячна всім, хто відгукнеться.
З книгою РОМАН З ПРОДОВЖЕННЯМ можна ознайомитися ТУТ.
15 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЩиро дякую всім, хто взяв участь в обговоренні і дав свої поради. Книга вже має нову назву і анотацію. Запрошую до читання.
Чисто візуально назва з обкладинкою справляють враження чогось милого, спокійного, без емоційних гойдалок. Гадаю, в цьому причина. І хоч сама по собі обкладинка дуже гарна, але не манить. Якась емоція, не правильність, незавершеність десь повинна відчуватися. А тут і обкладинка і назва тільки підкреслюють відчуття стабільності. Ну якось так...
Дієз Алго, Анотацію і назву вже поміняла, цим поки що обмежуся, подивлюся на результат. Дякую за допомогу.❤❤❤
На картинці дійсно закінчення історії.
Прочитала Ваш твір. Сюжет цікавий, зачіпає доволі актуальні теми - ланцюгові реакції виховання та наслідки, до яких усе це призводить. Проте мені не вистачило діалогів, описів, деталізації сюжету, хоча характери усіх персонажів передані вдало. Під час прочитання складалося враження, що я читаю стислий переказ повноцінного роману. Ви, звісно, вправі обирати і обкладинку, і назву, і анотацію, але я б змінила хоча б останню - з загальної на більш конкретну, з гачечками емоційними для читача.
Ріна Март, Думка професійного психолога має для мене велике значення!
Цей твір відразу задумувався як короткий, він входить у цикл таких же невеликих сімейних історій. Про зміну анотації вже вирішено, я саме й зайшла її поміняти, але побачила ваш коментар і вирішила спочатку відповісти. Назву теж міняю, бо на сторінці поряд з цією книгою стоїть не художня "Давайте напишемо роман". Можливо, через те і цю не сприймали як художню.
Дякую, що завжди поспішаєте на допомогу. ❤❤❤
Частіше книгу обираю тільки за обкладинкою навіть не читаю анотацію, щоб не натрапити на спойлер. Дивлячись на вашу книгу складається враження, що це книга про сім'ю, можливо з гумором побутова тема. Ну ніяк не 18+
Лариса, А це і є книга про сім'ю. Вона входить до циклу Сімейні історії. А 18+ це далеко не завжди сцени гарячого кохання. Іноді навпаки... На жаль, і в сімейному житті трапляються моменти які підпадають під цю категорію.
Я не сильна у зачепленні читачів☺️сама тільки пару тижнів тому почала це діло вивчати☺️☺️, але я б змінила обкладинку, назву і анотацію))) у анотацію та назву додала б тригерів, а обкладинку зробила б більш реалістичною, як фото, і шрифт інший)))
Анжеліка Вереск, Дякую. Завжди поислухаюся до корисних порад. Про яскравіший шрифт сама думала, в назву піде головний тригер - кохання, а нова анотація вже практично є - це абзац із блога, як радили в коментах трохи нижче. Я, до речі, вже міняла обкладинку за порадою друзів в книзі Дарунок Місячної феї. Дуже задоволена цим рішенням.
Читала, пам'ятаю. Книга цікава і залишає після себе враження. Думаю, що треба спробувати змінити анотацію.
Христина Погранична, Дякую. Я теж схиляюся до цієї думки.
Ця книга нелегка, але сильна. Досі пам’ятаю її. Вона мені дуже сподобалася. Можна довго гадати чому її оминають читачі, але чи знайдемо відповідь... Мабуть, її знають лише читачі. Шкода, що ваші підписники мовчать.
Вікторія Франко, Дякую, Вікторіє. Спробую замінити анотацію і назву, подивимось, чи допоможе.
Не знаю... Йду прочитаю й потім скажу своє враження))
Romul Sheridan, От за це дякую. Це більше ніж можна побажати ))
Пам'ятаю, гарна книга) Я дуже люблю психологічні драми, а не історії про стосунки романтичні, тому я рада, що ознайомилася з вашою роботою)
Діана Козловська, Я теж пам'ятаю ваші книги, рецензувала Полювання на лисицю і на завершення Чарни чекаю.
О, а я її маю в бібліотеці, лайкнула і так загубилась серед всіх книг. Добре, тепер буду її слухати, якраз буде підходящий момент завтра після завтра.
Оля Пасічник, Зрозуміло))
А я ж останнім часом взялася озвучувати свої книги на Ютубі. Ось до цієї справа дійшла і задумалась про назву.
Почала читати, трохи змінила свою думку. Оце має бути анотація:
" Це не історія про романтичні стосунки, а психологічна драма про мовчання. Про тонку межу між любов’ю і залежністю. Про дитинство, в якому все вирішується надто рано – задовго до першого поцілунку, задовго до першого зізнання.
Це історія про Олю, яка виросла з любов’ю до того, хто ніколи не мав права відповісти їй взаємністю. Це історія про Андрія, якого виховала мати – сильна, холодна жінка – і який з дитинства навчився мовчати. Це розповідь про двох людей, що прагнуть світла, але несуть у собі темряву.
Ця книга болить, але читається на одному подиху (я нітрохи не перебільшую, нехай підтвердять ті, хто читав). Бо в ній — правда. А правда ніколи не буває зручною." Я ж відчувала що анотація має бути сильною, проте не знала, що саме змінити.
Вікторія Калиновська, Так, погоджуюсь.
Можливо обкладинку змінити, бо книга стоїть "18+", роман про кохання, а обкладинка як для сімейного читання: сім'я з дитиною, все спокійно, гарно, тихо, обкладинка то гарна сама по собі, але є невідповідність якась між категорією книги та візуалом.
Можливо трішки підправити анотацію, зробити упор в ній саме на любовну лінію, закрутити невеличку інтригу, щоб чіплала читача, розповісти про те, що в книзі йдеться саме про почуття, пристрасть, і т.д. Щодо назви не знаю, не впевнена, можна змінити, а можна лишити... а обкладинку я б точно поміняла на більш таку, що підходить для любовного роману категорії "18+", наприклад, просто закохана пара без дитини., між ними напруга, пристрасть, чи просто любов.
А а ще хочу сказати, що в книзі досить багато прочитань, лайків, не думаю, що читачі прям таки оминають її увагою)))
Вікторія Калиновська, Так, напевно це слушна думка. Дякую.
Це дійсно психологічна драма. Можливо тому читачі оминають її, так і не дочитавши до кінця навіть перший розділ, бо не хочуть повертатися у "те" минуле?
Ви ж розумієте, що висвітлюєте не лише проблеми дітей, а й розкриваєте глибинні процеси виховання совка!??
Це важко читати. Сльози тиснуть, хочеться викинути з рук нахрін телефон, аби не бачити "отих сильних мам" і "уйових тат!"
Я б хотіла щоб ця книга жила, але, вибачте. Не можу, не хочу повертатися в своє дитинство, де сльози вважали за слабодухість, а біль вгамовували єдиним "терпи!".
Тая Бровська, Дякую.
Дивні ці читачі… Мені книга здалася дуже цікавою й захоплюючою — я прочитала її за один ранок. Історія героїв просто неймовірна! Хоч у книзі йдеться про часи, коли мене ще не було на світі, авторці вдалося чудово передати атмосферу того періоду і донести суть твору.
Вікторія Вецька, Я вам дуже вдячна, Вікторіє, за ваше сприйняття, ви зрозуміли все, що я хотіла сказати. А писати про подібні речі, звичайно треба, як ще молодь дізнається, як жили їхні батьки?
Іду читати!...
Тая Бровська, ❤❤❤
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати