Всім привіт!

В рамках безстрокового марафону від Тетяни Гищак, хочу поділитися своїми враженнями від щирої, душевної історії, яка захопила мене з перших сторінок — це книга ЄВИ РОМІК «Роман з продовженням». Твір написаний у жанрі сучасної прози, а події розгортаються у непрості, але атмосферні 80–90-ті роки. Оповідь ведеться від третьої особи, і це дає змогу побачити історію з різних боків.

Спочатку ми знайомимося з Олею, та одразу відчувається натяк на якусь її помилку — інтрига, яка змушує читача рухатися далі. У другому абзаці з’являється Андрій — герой, який мені здався дуже знайомим, можливо, через його складне дитинство. Його історія викликає співчуття, адже він виріс у непростих умовах: мати має свою позицію, з якою я, як і багато хто, не зовсім погоджуюся, але це реалії, в яких зростають тисячі дітей. Не кожен батько чи мати — ідеальні.

З іншого боку — родина Олі. Особливо мені припала до душі її мама — Олеся (Олександра) Федорівна. Жінка з великим серцем, яка змогла подарувати Андрію трохи тепла й радості, яких йому так не вистачало. Її образ — один із найсвітліших у творі.

Що ж до стосунків між Андрієм та Олею — тут усе непросто. Перше кохання, пристрасть, нерозуміння, брак досвіду. Всі ці емоції захоплюють, але водночас тривожать. Квітник, де все розпочалося… Інфаркт батька, коли він застає доньку в досить несподіваному вигляді… Усе це змушує задуматися: а чи є майбутнє в таких стосунків?

Історія читається легко, щиро. Вона про життєві помилки, які трапляються з кожним. Про вибір, про дорослішання, про любов, що не завжди проста. Єдина річ, яка мене трохи вибила з ритму — це використання імені "Андрей" в декількох з абзаців (шостому оновленні), і дивне написання слова "гудзики" без української літери "ґ".

Але загалом — книга залишила приємне враження. Якщо ви шукаєте теплу, емоційну історію з нотками ностальгії та щирими переживаннями — "Роман з продовженням" саме для вас. Я прочитала її за один ранок, поки їхала в електричці — і залишилась під враженням.

Рекомендую ❤️☺️