Вітаю!

Сьогодні я знову розповідатиму про Вовкуна, тим паче, що днями отримала розгорнутий зворотний зв'язок на книгу. Не обійшлося без правок, а відгук на еротичні сцени особливо мене порадував. Тому я й вирішила підняти цю тему та познайомити вас із книгою в цьому контексті.

Нехай мене виправлять мої читачі, але більш відвертих та гарячих сцен я не писала в жодній зі своїх інших книг.

Загалом, коли я пишу книгу, я намагаюся чітко розмежовувати цей момент: або книга має рейтинг 18+, і тоді я вдаюся до подробиць та описів, або ж це книга без еротики, і тоді це, найімовірніше, буде фентезійна казка чи невелике фантастичне оповідання для будь-якого віку.

Але якщо в історії є перевертень, то хто я така, щоб не дати йому розкритися на всіх рівнях? І, судячи з відгуку, я не прогадала! У книзі не бракує чуттєвих та гострих описів.

Взагалі, у книзі я намагалась показати свідомість персонажа на всіх рівнях, зокрема на чуттєвому, і морально-етичному.

Але сьогодні без голосних фраз))

Нижче наводжу кілька фрагментів для тих, хто ще не читав.

«Груди здіймались високо, відчуваючи її плоть. Вона була реальніше, ніж світ за порогом цього проклятого дому.

А тоді вона… повела стегнами. Повільно. Дразливо. Начебто малювала по мені свою присутність.

Я схопив її за талію, одним сильним, впевненим рухом. Підняв — і посадив назад, сильніше, глибше. Вона застогнала. Не як дух. Не як спогад. А як жива жінка, з м’яса і крові, із чуттям і бажанням. Її тіло лягло точно туди, де мало бути — на мене.»

Не впевнена, чи можна ділитися в постах детальнішими фрагментами, тому обрала щось менш відверте.

«ЇЇ руки блукали по моїй спині, впиваючись у шкіру, залишаючи сліди, наче від дотиків студеного вітру. Але я жадав їх. Я хотів їх. Я провокував їх, її крижані дотики, що розпалювали мене з середині, змушуючи моє тіло жадати ще більшого.

Ми були, наче вогонь та лід, що зійшлися в єдиному танці: жоден з нас не згорав до тла, і жоден не розтавав безслідно.»

п.с. Пролог пройшов редагування. Я внесла незначні, але помітні зміни.

☺️☺️