28 229
“Вовкун”
Анотація до книги "Вовкун"
Досвідчений перевертень зустрічає двох сестер, одна мертва, інша в розквіті сил. Перша тепла і затишна. Інша буря серед хаосу. Живу він намагається вберегти, а за іншу помститись.
Що ж залишиться в кінці?
Роками Йон жив відлюдно, вештаючись у тінях старих модрин та ялин. Аж поки його не покликали, щоб він вийшов на слід вбивці. Одного з них, вовкуна, знайшли мертвим у старому покинутому будинку. Але що, як окрім гулящого вітру, що проникав у той будинок крізь розбиті шибки, там живе ще щось невидиме, але смертельне?
#еротичне_фентезі #пара_для_перевертня #темне_фентезі #детективна_історія #містичний_детектив
Що ж залишиться в кінці?
Роками Йон жив відлюдно, вештаючись у тінях старих модрин та ялин. Аж поки його не покликали, щоб він вийшов на слід вбивці. Одного з них, вовкуна, знайшли мертвим у старому покинутому будинку. Але що, як окрім гулящого вітру, що проникав у той будинок крізь розбиті шибки, там живе ще щось невидиме, але смертельне?
#еротичне_фентезі #пара_для_перевертня #темне_фентезі #детективна_історія #містичний_детектив
“Глибока історія про час, що руйнує будівлі, але не внутрішній вогонь. Майстерна суміш містики, детективу та щемкої психології. Атмосфера, що тримає до останнього слова. Фентезі, яке змушує думати й відчувати.”
Зміст книги: 84 глави
61 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиУвага: Це перша частина дилогії, друга книга завершує історію.
Перша частина — це фундамент і передісторія, без якої неможливо збагнути справжню природу стосунків та приховані мотиви вчинків Йона та Юстини.
★★Мій телеграм канал : https://t.me/bellaisfrella_avtor ★★
У моєму Telegramі ви першими дізнаєтесь про гарячі новинки, закриті конкурси та знижки. А ще — ви можете вполювати чи отримати в подарунок промокоди на платні книги саме для підписникам каналу. Приєднуйтесь!
Оберіть свій фінал:
✔️ Любите «скло»? Зупиніться на першій книзі. Вона залишить по собі гострий посмак драматичного фіналу.
✔️ Прагнете щасливого фіналу? Читайте обидві частини, щоб побачити повну, завершену картину їхньої долі.
Це історія без прикрас. Світ довкола жорстокий, але й самі герої — не ангели. Вони відчайдушно прагнули кохання, та яку ціну їм доведеться заплатити за право бути щасливими?
24. Неймовірно сильний та чуттєвий розділ! Те, як Ви описуєте це балансування між реальністю та маренням, просто заворожує. Момент усвідомлення героєм, що перед ним — Ярина, але водночас зовсім інша, «смертоносна» версія її самої, пробирає до сиротів. Дуже тонко передана ця межа між потягом і небезпекою.
Віталій Козаченко, Дякую, ваші коментарі надихають)))
23. Розділ — вогонь! Опис того, як Смерть оживає під руками Йони, просто пробирає. Це вже не просто містика, а якийсь темний танець життя і небуття. Вразило, як ви передали цей момент: коли біль стає настільки гострим, що перетворюється на жагу. Йона справді дикий, і його реакція на загрозу серцю — це щось неймовірне.
Віталій Козаченко, Якщо придивитися, можна побачити зв’язок цієї сцени з тим, як розправилися із Савою та туристом. Хочу додати, що пітьма не завжди є такою з власної волі — іноді вона просто запечатана в болі та страхах. Дуже рада читати ваші коментарі!
22. Дуже потужний діалог. Те, як примара розповідає про свою бабу-відьму та книгу, відкриває зовсім інший пласт сюжету. Виявляється, це не просто стихійне зло, а зламана доля дівчинки, яка "хотіла погратись". Йона тут проявляє себе як справжній стратег: він б’є в саме серце її спогадів. Опис вібрацій повітря та "тріщини" в її суті переданий майстерно. Цікаво, хто ж насправді витяг її з землі і чи є в селищі некромант, про якого питав герой?
Віталій Козаченко, Некромант поєднує в собі кілька образів, і тому тут ще треба голову поламати: хто це чи що це. Інтрига вас сподобається. Дякую за коментарі)))))
21. Це було максимально похмуро і круто! Сцена в хатині — це просто вибух емоцій. Опис Смерті не як скелета з косою, а як фантомного згустку плоті, що "входить у нутрощі", — дуже сильний і свіжий образ. Йона тут на межі, і ця боротьба людського зі звіриним проти чогось потойбічного заворожує. Чекаю, як він вибереться з цієї пастки.
Віталій Козаченко, Не впевнена, що він коли-небудь вибереться з її пастки. Вона більше ніколи не вийде з його голови, навіть коли він покине будинок! Дякую за ваші враження!)))
20. Опис перевтілення в вовка переданий неймовірно — кожним нервом відчуваєш, як загострюються слух та зір героя. Те, як він аналізує запахи біля хатини, де знайшли Саву, додає справжнього детективного драйву. "Крижана присутність" поруч із померлим та сморід гнилого яблука — деталі, від яких стає моторошно. Здається, Сава зіткнувся з чимось значно страшнішим за дикого звіра. Дуже чекаю, що Йона знайде всередині хатини!
Віталій Козаченко, Мені дуже приємно це чути. Іноді я навмисно пишу так, щоб створити атмосферу недосказаності та неоднозначності, але не в цій книзі. Саме у "Вовкуні" я хотіла досягти ефекту повної присутності, при цьому не ламаючи четверту стіну. Дуже рада, що історія знаходить своїх читачів!))
19. Вражає, як головний герой, попри свою "дику" натуру, проявляє таку делікатність: "не ламай, якщо можеш спостерігати". Опис того, як Ярина розповідає про загибель сестри та "клятий будинок", додає сюжету справжньої похмурої глибини. Відчувається, що Йона бачить у ній не просто дівчину, а таку ж поранену душу, як і він сам. ❤️❤️❤️
Віталій Козаченко, Це справді так. Тільки одна зранена душа здатна розпізнати рану іншої. Тільки відчувши це на власній шкірі, ми можемо зрозуміти весь цей біль. А Йон як ніхто інший знає, як це — коли болить сама душа. Ви справді відчули все саме так, як я намагалася передати. Дякую!)
18. Дуже сильний та емоційний розділ. Те, як головний герой відчуває чужий біль — майже на фізичному рівні, через запахи та вібрації — робить його образ неймовірно глибоким. Відчувається, що за смертю сестри стоїть якась похмура таємниця, яка змінила всю родину.
Віталій Козаченко, Таємниця, яка вплинула на набагато більше життів, ніж може здатися. Вона темна та жахлива, але саме ця таємниця стала двигуном усієї історії. Вона пробудила як пітьму в героях книги, так і те світло, що ще жевріло в душі того, у кому світ ще не розчарувався — попри всі його власні думки про те, що він не гідний. Дякую, що зараз проживаєте мою історію!)
17. Опис вечері та побуту настільки живий, що я майже відчув аромат того борщу та сушеної м'яти. Дуже тонко передано момент між Йоною та Яринкою — ця іскра напруги була майже відчутною. А фінал із брехнею Андратія взагалі заінтригував: те, як Йона відчув "запах тривоги" крізь спокійний голос господаря, додає справжнього містичного або детективного драйву.
Віталій Козаченко, Мені дуже подобалося передавати весь спектр відчуттів героя, хоча часом це ставало справжнім викликом. Адже щось у цих емоціях є фундаментально важливим, а щось — лише ледь помітними зауваженнями на стінках свідомості. Проте всі ці деталі мають значення, особливо коли йдеться про зв'язок Йона та Ярини. Дякую за ваші коментарі, вони чудові!))
14. Цей розділ неймовірно передає сенсорний дуалізм героя. Його світ — це не просто картинка чи звук, а справжня "симфонія інстинктів", де кожен аромат має свою історію, колір і навіть вагу. Особливо зачепив цей болісний контраст між ним та зграєю. Те, як він бачить їх "стертими" й "прирученими", викликає сильний емоційний відгук. Метафора про "молоко замість м’яса" в крові — це дуже влучний опис деградації дикої природи. Здається, герой відчуває не просто самотність, а трагедію втрати цілого пласта буття, який його одноплемінники просто проміняли на комфорт.❤️
Белла Ісфрелла, Вам дякую за таку неймовірну історію!❤️❤️❤️
16. Момент спілкування з Софою — це справжній психологічний поєдинок. Ви так майстерно описуєте запахи, що я буквально разом із героєм відчуваю цей солодкуватий аромат брехні, який видає жінку більше, ніж її слова. Тепер стає ще цікавіше: що саме Софа бачила в тому закинутому будинку і чому вона так відчайдушно намагається здаватися простою кокеткою?. Здається, Йон наближається до чогось дуже темного. ❤️❤️❤️
Віталій Козаченко, Ваші коментарі читати неймовірно цікаво. Люблю бачити своїх героїв очима читачів. Дякую!))
15. Діти часто помічають те, що пропускають дорослі, і вміння прислухатися до їхніх слів дорогого варте. Сцена з місцевими хлопчаками та жінкою, яка раптово з'явилася, чудово розбавила напругу, але водночас підкинула нових загадок. Схоже, Йон знайшов ниточку, за яку варто потягнути. Жінка з "гострим язиком" вийшла дуже колоритною. Видно, що за її хитрістю та неприступністю ховається не лише цікавість, а й якась власна таємниця.❤️
Віталій Козаченко, Це ті хлібні крихти, як збирає Йон на шляху до розкриття головної таємниці. Та чи зрадіє він коли дізнається всю правду?!
Боже, і як я пропустив це❤️ Просто блискуча книга❤️
Кіт Анатолій, Дякую, так приємно!!!)))
14. Цей розділ неймовірно передає сенсорний дуалізм героя. Його світ — це не просто картинка чи звук, а справжня "симфонія інстинктів", де кожен аромат має свою історію, колір і навіть вагу. Особливо зачепив цей болісний контраст між ним та зграєю. Те, як він бачить їх "стертими" й "прирученими", викликає сильний емоційний відгук. Метафора про "молоко замість м’яса" в крові — це дуже влучний опис деградації дикої природи. Здається, герой відчуває не просто самотність, а трагедію втрати цілого пласта буття, який його одноплемінники просто проміняли на комфорт.❤️
Віталій Козаченко, Так і є. Він бачить саму суть речей і від цього не сховатись та не заплющити очей. Навіть втеча в глухий ліс йому не допомогла!
13. Містично, похмуро та дуже якісно. Неймовірна робота з ароматами! Сцени в покинутому будинку відчуваються фізично. Дуже подобається, як Йон по краплях збирає картину злочину там, де люди нічого не бачать. Вами майстерно передана межа між людським сприйняттям і нюхом вовкуна.
Віталій Козаченко, Момент зі сприйняттям світу через аромати та відчуття я пропрацьовувала дуже детально. Рада, що вам імпонує такий стиль)))
12. Коли у віддаленому селі трапляється вбивство, це стає подією, і натовп цікавих разом із опергрупою неминуче «затоптують» місце злочину. Зчитати тонкі струмки інформації після такої кількості людей — завдання майже неможливе, але відчуття героя справді вражають. Роки життя в лісі перетворили його пильність на інстинкт виживання, де кожен запах чи шурхіт важить більше за слова. Подивимося, що йому вдасться з'ясувати вночі.❤️
Віталій Козаченко, Те, що чекає на Йона, зовсім не збігається з тим, на що він очікує!))
11. Йон майстерно відсікає зайве, перетворюючи звичайну балаканину на карту доказів: від покинутих хат до свіжого недопалка на місці злочину. Там, де молодий дільничний бачить лише страх, досвідчений погляд зчитує запахи та тіні, що ведуть до звіра. Він і справді гарний слідопит.❤️❤️❤️
Віталій Козаченко, Коли ви поринете в минуле Йона, стане очевидно, чому для нього так природно "читати" людей, знаки та дрібниці, непомітні для інших. Його досвід тягнеться з темного минулого. Дякую!
10. Цей розділ — справжній майстер-клас із того, як важливо вміти просто слухати.
Поки Андратій веде свою неспішну розповідь, для пересічного слухача це здавалося б звичайною побутовою балаканиною про сім'ю, роботу чи вибір професії для доньки. Але для «справжнього шукача» тут немає нічого зайвого. Кожне слово — це деталь до загального портрета: запах лаку та воску, ставлення до сусіда-пасічника, навіть згадка про старшу доньку замість Ярини.
Часто ми ігноруємо такі розмови, вважаючи їх марнуванням часу, але саме в цьому потоці думок «між іншим» проскакує та сама істина. Головний герой не просто чує слова, він відчуває атмосферу, запахи та підтексти.❤️❤️❤️
Віталій Козаченко, Це дуже важливі деталі. Кожна мить, відчуття чи спалах грає роль. Такою замислювалася книга. Дякую за коментар!))
9. Неймовірно тонко передана атмосфера! Особливо чіпляє те, як прописаний стан головного героя. Відчувається, наскільки він відвик від соціуму: кожен діалог для нього — ніби зусилля над собою, а питання він ставить лише тому, що так "треба", хоча внутрішньо вже перебуває зовсім у іншому просторі. Ця його відстороненість робить образ дуже об'ємним. Але справжній "магніт" цього розділу — це дівчинка. Вона майже нічого не робить, але її образ прошиває текст наскрізь. Те, як увага Йона постійно повертається до неї — то через не по-дитячому дорослий погляд, то через запах — створює особливу хімію. Здається, він і сам ще не усвідомив, наскільки вона його зачепила, але цей зв'язок відчувається на рівні інстинктів. Можливо, саме в ній він відчув щось споріднене зі своєю натурою.✨❤️✨
Віталій Козаченко, Ви дуже влучно згадали про дівчинку! Це особливий персонаж, чия роль виявиться зовсім не такою, як може здатися на перший погляд. Саме вона стане ключем до фінального повороту, який змінить хід подій і закладе підґрунтя для продовження історії. Але дізнатися про це можна лише на останніх сторінках. Дякую що ділитесь враженнями та відчуттями)))❤️
8. Вам вдалося майстерно передати напругу через дрібниці: погляди, тишу в салоні та розмови про смерть, які не варто чути дитині. Сцена в машині тримає в напрузі до останнього слова. Ви дуже тонко описуєте людські почуття та характери. ✨❤️✨
Віталій Козаченко, Це саме ті моменти, коли я намагаюся жити чуттями героя. Тому в тексті з’являються такі відступи на розкриття внутрішнього світу Йона — мені важливо досконало передати все, що живе в його душі. Це ключ до розуміння фінальних розділів. Дякую за вашу увагу до таких деталей!❤️
7. Момент із голінням перед дзеркалом — це ніби ритуал повернення до самого себе, але того себе, якого герой вже майже забув. Дуже тонко передано цей контраст між лісовою дикістю та домашнім затишком, який на нього чекав. ♥️
Віталій Козаченко, Дякую за коментар♥️
6. Опис Докії, чиє обличчя стало «картою прожитих днів», а очі не втратили внутрішнього вогню, вражає до сліз. Ви надзвичайно тонко передали це важке відчуття провини Йонаса за те, що він пішов тоді, навіть не попрощавшись.
А їхня зустріч зараз... просто немає слів. З того, як тремтів її голос і як він стискав її долоні, стає зрозуміло, що вона була чи не єдиною людиною, яка була йому справді дорогою. Виникає лише одне сумне питання: невже справді не було жодної можливості провести цей час разом із тим, кого так любиш? Дуже сильний та емоційний розділ! ♥️
Віталій Козаченко, Мій герой надзвичайно по-особливому відчуває цей світ. Він з обережністю та пошаною ставиться до людей, які змогли залишити в ньому слід — як пам'ять чи спогад, що здатен зігріти, навіть якщо він затьмарений сумом.Щиро дякую, що ділитеся своїми думками про книгу!♥️
5. Опис занедбаного будинку та незмінного пейзажу — це окрема естетика. Те, як природа залишається нерухомою, поки час руйнує все створене руками людей, додає історії філософської глибини.
Питання про те, хто зміг вбити вовкуна голими руками, тримає чудову інтригу. Схоже, вовкунка помітила те, що пропустив Йон. Якби її додати в партнери по розслідуванню — пригод було б хоч відбавляй! Дуже гарна й колоритна героїня вийшла.♥️♥️♥️
Віталій Козаченко, Через естетику я передаю образи, якими живе Йон у конкретний момент. А щодо партнерства — тут заковика в самому герої. Він одинак за своєю природою, навіть більше, ніж будь-який інший вовкун. Далі за сюжетом ви зрозумієте, що він дуже відрізняється від своїх сородичів — він, можна сказати, єдиний у своєму роді. Але не буду забігати наперед. Дуже вдячна, що ви так детально ділитеся враженнями, це надзвичайно цінно для мене!♥️
4. Вибір, який старійшини поставили перед Йоном — це справжній тупик. Йому не подобається ні те, ні інше. Щось мені підказує, що до Докії його направили зовсім не випадково. Здається, це розслідування стане також і подорожжю вглиб пам'яті самого Йона. А ще я згоден із Федіром стосовно машин: усе змінюється. Він явно буде здивований тим, що побачить.❤️
Віталій Козаченко, Насправді, Докія — це дуже глибокий персонаж, вона з’являється недарма. Це ніби образ тієї частини минулого Йона, яке не хочеться забувати. До речі, вона переживе більшість героїв книги й з’явиться ще в другій частині. Дякую за такий чудовий та глибокий відгук❤️
3. Оскільки Федір вдається до такого вагомого аргументу, як борг перед громадою, стає зрозуміло — ситуацію він вважає вкрай нестандартною. Щоб розплутати цю справу, він готовий будь-якими засобами залучити найкращого фахівця, навіть якщо тому це зовсім не до душі. Мудре, хоч і жорстке рішення старійшини. Йону явно не подобається такий тиск, але це саме той випадок, коли інтереси общини мають стати вище за власну нехіть.❤️❤️❤️
Віталій Козаченко, У майбутніх розділах ви дізнаєтеся, що Йон майже завжди ставив інтереси інших вище за власні — хоч робив це не завжди приємними методами. Багато подій привели його до відчуженого способу життя, який він обрав. І Федір, мабуть, найкраще з усіх знає всю історію Йона. Можливо, саме тому він і просив допомоги саме в нього.))) Дякую за такі чудові відгуки❤️
2. Сцена зборів вовкулаків вийшла надзвичайно живою! Те, що Сава помер далеко від дому, безперечно прикувало увагу абсолютно кожного. Схоже, що його загибель і смерть людини точно пов’язані між собою. Тепер це однозначно стане точкою відліку для дуже цікавого розслідування.❤️
Віталій Козаченко, Розслідування стане центром деяких розділів, бо виявиться, що люди мають не менше таємниць, ніж перевертні..)
1.Момент, коли головний герой лише поглядом змушує замовкнути зухвалого молодика, прописаний майстерно. Відчувається справжня звірина міць і водночас глибока людська втома. Опис вовчого зову, приправленого гіркотою втрати, чіпляє за живе. Неймовірно цікаво, яка саме загроза змусила громаду збиратися разом. ❤️❤️❤️
Віталій Козаченко, Загроза, яку шукають зовні, іноді криється всередині. Дякую, що читаєте!❤️
Неймовірно потужний і похмурий пролог. Особливо вразила думка героя про людську пітьму. На жаль, дивлячись на те, що зараз відбувається довкола нас і в усьому світі, розумієш, наскільки він правий: свідоме зло не знає меж. Герой-вовкун із його кодексом виглядає набагато людянішим за тих, кого він описує. Дуже сильний початок.❤️❤️❤️
Віталій Козаченко, Мені надзвичайно цікаво дізнатися, якими ви побачили моїх персонажів. Це дає можливість поглянути на них з іншого ракурсу — очима читача. Дякую вам!❤️
Історія від лиця оборотня без прикрас.і незвичний підхід від автора. до бібліотеки )
Костянтин Кравчук, ❤️❤️❤️
Чекаю на продовження, бо епілог нагадує початок нової історії.
Arnold Nikonets, Вивели мене на чисту води одним коментарем!
Внутрішній світ головного героя потрохи розкривається автором, основний внутрішній конфлікт - це конфлікт звіриної частини і людської. Але складається враження, що в ньому більше людського та моралі ніж в людей. виглядає на те, що він саме і вирішив колись бути відлюдником, тому що занадто гостро відчував мораль, моральні цінності займали для нього основоположне місце в його системі цінностей, а в людей інакше, вони звикли брехати, приховувати свої низькі вчинки... Тому йому було важко у світі людей, бо цінності діаметрально протилежні, але вже потрапивши у цю історію він безкомпромісно хоче іти до кінця... ну і автор переплітає історію з іншими героями, все дуже лаконічно, кожен відіграє якусь роль, потихеньку розкриваються їх характери.
Ну і ще цікаво як Йон Драгомирович відрізняється від свого батька, який хотів боротися за правду серед людей, він же відлюдник, який нікого близько не підпускає до себе, єдині 2 істоти, хто його цікавить це Ярина і Юстина, можливо, тому що їх ідеали, цінності близькі до його.
Arnold Nikonets, ♥️♥️♥️
Дуже цікаво спостерігати як автор описує взаємостосунки між головними героями, в романі багато несподіваних поворотів, які неможливо передбачити, власне тому його дуже цікаво читати.
Arnold Nikonets, Я дуже прискіпливо пропрацьовувала деталі, адже детективна лінія була для мене чимось новим. Вдячна, що ділитесь враженнями:)
Неперевершений роман! Цілий час відчувається інтрига, дуже важко відірватись, хочеться увесь час продовжувати читати, дякую автору за такий шедевр! Враженнями поділюся у наступних коментарях.
Arnold Nikonets, Дякую за таку високу оцінку моєї творчості!!
Назва шикарна ;)
Белла Ісфрелла, =)
все цікаво починалося,кінець взагалі не сподобався....
Адель, Ну фінал яскравий, погодьтеся?
Неймовірне занурення в атмосферу. Багато персонажів, і всі живі. Плюс описи минулих подій. Через, що світ здається реальним.
Ангеліна Мюрей, Я дуже намагалася передати особливу атмосферу гір, старих лісів, дух вовка та пристрасть самотніх душ. Дякую, що читаєте!♥️
Крутезний початок. Особливо подобається, що події відбуваються в Україні.
Ангеліна Мюрей, Дякую, це одна з моїх улюблених локацій в Україні!
❤️❤️❤️❤️❤️
Ірина Скрипник, Це так неочікувано! Мій твір уперше порекомендували — не можу передати, яка це радість! Дякую, ви зробили мій день ще кращім:)) Сподіваюсь Вовкун знайде свою нішу. Дякую♥️
Вітаю із завершенням! ❤️❤️❤️
Ольха Елдер, Дякую❤️
Вітаю Пані! Підписуюсь до Вас у підтримку! Нестримного Творчого Потоку Вам!
Адріан Анжелворд, Підтримала підпискою та вподобайками:)♥️
Вітаю вас!))) Від мене вподобайки! І у вас неймовірно гарні обкладинки, обов'язково візьму щось почитати.)))
Маргарита Сухина, Рада бачити вас на своїй сторінці! Приємно чути, дуже старалась над кожною обкладинкою:))
"Що проникав у той будинок крізь розбиті шибки" - краще написати "потрапляв", "завівався". "Проникати" - калька на слово з боліт.
Alina Riazanova, Тому, проникати - доречне й стилістично виразніше, ніж потрапляти. Воно охоплює ширший спектр ситуацій і залишається нормативним та живим у сучасній українській мові.
Деякі сцени зовсім неочікувані, а почуття між Йоном та Юстиною передані так чуттєво. Але що сталось насправді в тому домі ще не дочитала. Ох інтрига')
Weronika, ♥️♥️
Книга чуттєва , багато переживань і за Юстину і за Ярину , і за Перевертня . Мені здається Його справедливість серед людей губить . Натхнення автору бажаю , книга чудова .
Александра, ♥️♥️
дуже класна книга,автор молодець!
Адель, ♥️♥️
Містика , інтрига все як я люблю.Подобається як ви плавно передаєте сюжет,усе на своїх місцях. А діалоги продумані,виважені.Відчувається , що головний герой бувалий вояка із звичками і інстинктами, уважний і спостережливий.
Elaren Vash, ♥️♥️
Щиро вітаю!
Майже кожен день бачу, як народжуються ці герої, образи, подіі, розділи, книги)
Прочитавши короткий опис про книгу хочеться сказати, що вона тягне за собою — у туманні ліси, в забуте селище, до таємниць, про які мовчить ніч. Йон — герой, який, мені здається, буде не просто шукати вбивцю, а й відкриє щось набагато страшніше: себе самого. Браво! Думаю, це сильна й дуже особлива історія.
Без сумніву +1 до моєї бібліотеки!
Alina Riazanova, ♥️♥️♥️
Згадала вас у своєму блозі :)
Ірина Скрипник, Вдячна♥️♥️У вас прекрасно виходить писати розгорнуті відгуки:)
Вітаю, я зробила вам 500-й перегляд на книзі :)
Ірина Скрипник, Насправді дуже рада☺️
❤️❤️❤️❤️❤️
Ірина Скрипник, ❤️❤️❤️❤️☺️
До речі, а скільки вовкуни живуть? Як вони взагалі сприймають час?
Белла Ісфрелла, Так, я вже прочитала першу главу, де вони обговорювали один випадок.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати