Привіт вам. Прода на книгу — “Твоя солодка правда” на сайті.

 Вологі губи м'яко торкнулися мого лоба. Ми повільно  кружляли в залі, наче весь світ звузився до цих кількох кроків, до відчуття його пальців на моїй талії, його тепла, його погляду, який не відпускав. В повітрі досі стояв запах кориці, цього разу вже змішаний з чимось ще солодшим. Парфуми Найтана викликали в мене щире бажання з'їсти його чи хоча б ввіткнутися в його шию. 

— Обожнюю твій аромат, — тихо засміялася я, дозволяючи собі покласти голову йому на груди. — Ще трохи, і коли мені брехатимуть, я буду тебе цілувати замість того, щоб шукати в кишені цукерку. 

— Я краще цукерок, —  прозвучав низький голос над моїм вухом. Від спокусливого тону, я навіть на мить зупинилася, зустрічаючись з ним поглядом. 

— Чим же…? — прошепотіла я, поки він  нахилявся ближче.

— Я ніколи не закінчусь в незручний момент. І ти можеш смакувати мене скільки завгодно. 

Також запрошую до любовного фентезі “Совість для диявола”.

Цитата:

— Бідний, нещасний демон… а здавався таким розумним красенем... — розчаровано гойдала вона головою. — Ну нічого, клієнти ж не будуть розмовляти з ним настільки довго, щоб помітити, що він псих...

— Я не псих! — гаркнув, так щоб вона почула і ледве втримався, аби не спалити магазинчик дотла. 

— Та не хвилюйся ти так, в нашій справі це скоріше плюс. Нормальні істоти тут довго не протримаються, — розвела вона руками, ніби нічого особливого не сказала. — Їж собі, їж... Набирайся сил, поки можеш...тиші...спокою... І чаю обов'язково попий. З ромашкою. Кажуть, добряче заспокоює. 

— Та не псих я! — кипів увесь зсередини. — Чесне слово! 

— Добре, добре...як скажеш! — гучніше мовила Адель, а потім тихо додала собі під ніс "ще б психи зізнавалися, що вони психи". 

Телеграм   ★  ТікТок    ★   Інстаграм  ★    Ютуб