Як ром і Джек Спарроу довели мене до книги

Знаєте, як я дійшла до написання своєї книги про піратів? Кому цікаво — ром у руки й слухайте!

Отже, передивилася я легендарну франшизу «Пірати Карибського моря». Як і пів світу, мене вразила харизма Джека Спарроу. Але в саме серце мені влучила інша стріла — пара Джека й Елізабет. Я була на сьомому небі, коли вони нарешті поцілувалися… І так само щиро горювала, що з цього нічого не вийшло, і вони не стали парою. Це мене потроху вбивало.

А всередині почало ворушитися запитання: «А що якби?.. Якби вони все-таки стали парою? Що було б?» У голові одна за одною почали виникати сценки. Але я цьому не надала значення. І дарма. Бо уява вперто гризла мене зсередини, поки я вперто робила вигляд, що нічого не відбувається.

А потім… коли Барбоса знайшов свою доньку, а потім вона відразу ж його втратила… Це мене добило остаточно. Я сіла писати.

Майже одразу в моїй голові заявився власний пірат — Робертсон Шторм. А за ним і всі інші. Помалу сценки перетворювалися на розділи, я відточувала майстерність письма — і так народилася моя язиката парочка. Ті самі герої, які майже в кожному розділі змагаються, хто кого поставить на місце або яку найгеніальнішу дурню скаже.

Коли я пишу про них — це щось неймовірне. Хочеться сміятися, а іноді й… плакати. (А це зі мною трапляється рідко, навіть фільми й книги нечасто беруть на сльози.)

Тож, хто хоче вирушити в цю подорож разом зі мною? Обіцяю багато пригод, інтриг, сміху, битв і… звісно ж, любовний трикутник. Але про це вже пізніше.