Саботаж фіналу.

Коли це зі мною відбувається? Завжди. Завжди, хай йому грець, коли це велика книга.

Не маленька писюлька, яка пишеться протягом дня або години. Ні.

Цілий талмуд, над яким робиться стійка на вухах протягом місяця, двох або трьох. Коли це історія, яку пора закінчити, тому що вона підходить до свого логічного завершення. Коли це історія, яка віддалася тобі цілком та її час вже минув.

Мій мозок думає, що ми закінчили і наказує рукам не писати, а волі піти у відпустку.

Ще не було жодної великої книги, щоб я гідно протистояла саботажу, а не мотала соплі на кулак, дотягуючи резинку до розриву.

Може з «Островом розбитих спогадів» у мене вийде вперше.

А поки я настільки задовбалася боротися зі своєю психікою. Що не помітила, оновлення Bing AI. Вирішила, що зламався, тому що видавав ось такі меми.

І звернулася за допомогою до Midjourney. Ні про що не шкодую — протестувати новий кріатор картинок цікаво.

І для книги з'явився буктрейлер: дивитись тут

або на сторінці "Острову".

ОСТРІВ РОЗБИТИХ СПОГАДІВ. ЧЕРЕЗ ДЕНЬ О 21:00

Ваша улюблена авторка, 
Olha Alder ღ

Телеграм-канал "Вільхова садиба"