Вони не предмети, звісно, але...

ВІтання)) 

Сьогодні накотило на мене написати блог-рекомндацію книг авторок, яких я зараз читаю. І хотілося розповісти про них якось незвично. Тому я вирішила розповісти про це за допомогою предметів)) Сподіваюся авторки не образяться, що я їхніх героїй прирівнюю до речей)))

Отож, образ Нолана із книги авторки Лари Роси "Найкраща. Вісниця Свободи" постає мені у вигляді крилатого жеребця. Ну воно і не даремно, адже в ньому тече кров саорсе, таких собі крилатих конів. І взагалі цей чоловік працьоє в охороні, тож для цього потрібна витривалість, міжність, сила, розум, міцний склад тіла і духу. Певна, що "осідлати" такого чоловіка захоче будь яка жінка, власне одна так і зробила)))

О, а Вася з книги Кохання починається з Дії" Марини Тітової, я вже казала авторці асоціюється мені з конюхом)) Але ви не подумайте, що то якийсь Васько-басько з села) Ні, він постає мені в образі сильного та смілого чоловіка з добрим характером і вмінням навіть чути жінок(що капец важливо), але на жаль не вмінням говорити про них і до них теж. Вася, на хвилиночку, цілком може бути тим самим принцом на білому коні для кожної жінки, тим паче, що їхати верхи він теж вміє. Але от ще би не мочав як той кінь про свої почуття, то ціни б цьому чоловіку не було! 

Не змогла обрати з цих двох картинок, бо обидві нагадують Васька))

Антарес з книги Ханни Трунової "Пори року. Балада про сяйливу троянду", то мені сталь від меча. Зітканий не з звичної сталі, а небесної) Холодний, гострий, без страху і співчуття. У нього є лиш правда викувана лезом. А незвичайна врода лиш додає його образу чогось чаруючого та такого, що здатне полонити. 

Андрій з книги "Ризикувати серцем" авторки Вікторії Вецької чомусь асоціюється з наручним чоловічим годинником. Бо в ньому поднується холодні розрахунуки, точність і поміркованійсть. Втриманість і чтіке дотримання плану дій. Тим не менш, так як годинник завжди носять на руці, якщо Андрій закохається, то він цілком може стати тих, хто носитиме вас на руках. 

Героїня з книги Юлії Міхаліної "Закон його гравітації" то для мене як aerial silks, себто повітряне полотно. ( Це довгі еластичні стрічки/тканини, закріплені високо під куполом цирку, за які гімнасти тримаються, обмотують тіло чи ноги й виконують трюки у повітрі) І це не тому, що героїня вітряна! Ні, найперше це мені про її легкість, грацію, дівочу ніжність, яка підкорює чоловіків собою. Вона доволі гладка, як та тканина, невагома, але водночас здатна понести на собі чужий тягар, бути опорою для того, хто може зірватися і полетіти вниз. 

Ніка (Вероніка, Віра) з книги "Тінь зради!" Ніки Цвітан для мене асоціюється з гірким едельвейсом. Бо на перший погляд справді дивишся і бачиш дівчину, ніжну і добру, що вірить мріє, любить. Виглядає ніжною і доброю. Але в тяжких обставинах, в тій квіцтці розквітає сила, витривалість, незламність. І навіть в таких несприятливх умовах вона бачить для себе промінь надії і продовжує стояти.

Це ще не всі звісно) Але мені вже треба йти на роботу)) А от якщо ви збирається відпочити за книгою, то пропоную обрати щось з цього списку)) Гарного дня, і гарних книг у вашій бібліотеці))