Додано
04.08.25 16:48:46
Візуал страху...
Трішки страху з "Заборонений союз"
...Темна хмара на горизонті спершу здавалася просто грозою, яка швидко перетворилася на справжній кошмар. Це був Лов Тіней — хвиля стародавнього жаху, що рухалася зі швидкістю урагану — десятки істот, що були втіленням первісного хаосу, голоду та руйнування. Їхні крики розривали повітря, змушуючи землю тремтіти, а дерева згинатися від жаху. Повітря тремтіло від їхніх пронизливих криків, а земля завмирала в передчутті катастрофи. Навіть птахи завмерли у повітрі, ніби природа сама стримувала подих, очікуючи неминучого. Здавалося, ніби сама планета, кожна її жила, затамувала подих, чекаючи — чи на порятунок, чи на кінець. Сонце ховалося за темрявою, не зважуючись втрутитись.
Селена дивилася на наближення цієї жахливої армії і відчувала, як страх холодним павуком повзе по хребту. Вона завмерла на мить, відчуваючи, як її серце стукає в грудях настільки гучно, що здавалося — воно зараз вибухне. У голові роїлися думки: це кінець? чи вистачить нам сили? Але поруч з нею стояв Даміан, його рука міцно тримала її долоню, а їхня об'єднана магія пульсувала навколо них захисним щитом. Вона змішувалась, пульсувала, мов жива істота, створюючи навколо них купол із світла. І цієї ж миті у серці Селени з’явилася не тільки надія, а й ясність: Вони мають перемогти.
Перший демон ступив на галявину, і всі присутні ахнули від жаху. Він був не просто страшним — він був витвором кошмару. Це була істота заввишки з двоповерховий будинок, складена з живих тіней та палаючих кісток, шкіра чорніла, наче поглинала світло, а очі палахкотіли червоним вогнем.

Жанет Девлін
204
відслідковують
Інші блоги
Доброї ночі! Хочу поділитися з вами моєю завершеною історією, а то писати писала, а так і не анонсувала її. Можливо, хтось пропустив, тож запрошую почитати! Історія писалася до мого улюбленого свята Івана Купала. Колись
Любі читачі, мабуть спека трішки впливає на сприйняття. Приношу свої вибачення за переплутані місцями два останні розділи. Вже все виправила. Дякую що читаєте і вчасно вказали на помилку. З теплом ❤️
Кожна історія має Фінал. Сьогодні дорогою читала свою книгу, і зрозуміла що хотіла б написати продовження. Фінал гарниий. Але чомусь хочу щоб ГГ прожили ще більше емоцій. Чи бувало так у вас? Коли наче є фінал. Коли все
Привіт, любі Спокусники! Продовження вже на сайті. «Скандальна угода з босом» Тепер моє розпашіле тіло прохолоджується в басейні — ну як тіло… поки що лише ноги. Данте пропливає туди й назад уже втретє.
Ми приземляємося в палаці, і Белгард особисто зустрічає нас. — Покажи свою драконицю! — просить друг, і я обертаюся. Розправляю крила і плескаю ними (хоч цьому я навчилася!), викликаючи металевий дзвін луски. — Красуня!
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯкий він гарний))
Який пекельний демон, так і чую, як він потріскує кістками)
Уххх, який лютий.
❤️❤️❤️❤️
ваууу, дуже крутий візуал)))
DEKLIN, Дякую))))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати