Між тінню та мовчанням Читати тут

Перед ним лежала людина. Але... обличчя в неї не було.

Це не виглядало так, ніби його понівечили дикі звірі чи знівечили зброєю. Не було ані краплі крові. Не було зламаних хрящів чи вибитих зубів. Не було зрізаної чи вирваної плоті. На голові залишалося акуратно зачесане сивувате волосся. На місці були вуха, чітка лінія підборіддя, шия, комір сорочки. Все було на своїх анатомічних місцях.

Але там, де людський мозок природно очікував побачити очі, ніс, губи, щоки й брова... свідомість спостерігача просто ковзала повз, не знаходячи жодної зачепки. Це була суцільна, гладенька шкіра без жодної риси, без жодної зморшки чи пори.