Політична карта занепаду: влада, віра й амбіції у

  Для зручності посту буде розділено на невеликі фрагменти)
також через неможливість запостити фотографію залучаю всих охочих заходити на тгк, що також пов'язаний з книгою ( це можна зробити написавши в оп) !

  Світ «Відродженого» живе на уламках стародавньої Імперії, яка колись об'єднувала цілий континент під владою Короля всих Королів — постаті, що нині оповита легендами, релігійними догмами й політичними інтерпретаціями. Хоча імперія давно пала, її тінь усе ще нависає над сучасністю: королі, культи, місцеві сили та навіть духи природи  —  всі вони намагаються розібрати уламки минулої величі. Хтось аби їх відновити, хтось щоб перетворити, а деякі — щоб скористатися ними чи, навпаки, предати забуттю.

Колишні землі Імперії
  Розташовані в центрі континенту Лице Аргона, ці території колись складали основу єдиного державного тіла. Сьогодні ж вони роздроблені на окремі королівства, васальні володіння й автономні князівства. Пам’ять про «золотий вік» Імперії живе в міфах, народних піснях і — найголовніше — в політичній уяві.
  Мешканці цих земель часто асоціюють себе з «ельфами»[1] — не буквально, а символічно: як носіями високої культури, аристократичного спадку й давнього права на владу. Така самоідентифікація формує ідеологічну основу численних амбіційних правителів.
  Один із центральних персонажів — Морфій, об’єднав довкола себе значну частину земель. Його легітимність ґрунтується не лише на військових перемогах, а й на прямому походженні від одного з родів колишньої імперської лінії. Його мета — не просто зміцнення власного трону, а відродження єдності континенту через ідею нового порядку.
Він оголошує Хрестовий похід — кампанію за об’єднання, не лише військову, а й ідеологічну. Прапори його роду знову здіймаються на старих фортечних мурах, і в багатьох серцях спалахує надія — або страх.

  В одній із західних областей діє впливовий аристократ, відомий як Сервус. Він — фігура, що поєднує владу, вчення та містичне знання. Його землі розташовані стратегічно: вони межують із повстанськими територіями, гірськими проходами та володіннями Морфія.
  Сервус — не типовий феодал. Він глибоко занурений у вивчення природи світу, алхімічні традиції, небесні тіла й стародавні пророцтва. Його роль у політичному ландшафті залишається не до кінця прозорою, але всі визнають: цей чоловік — небезпечний гравець, здатний схиляти події на свою користь без армій і крові.

Релігійна основа: Культ Короля всих Королів
  На тлі політичної боротьби діє організована релігійна система, яка й досі поклоняється Королю всих Королів як божеству в багатьох втіленнях. Для них історія — не набір фактів, а сакральний цикл. Згідно з догмами культу, минулі правителі — це лише тіні єдиної божественної волі, яка знову проявляється у світі.
  Цей культ не завжди є відкритим союзником світської влади. Його жерці, арканісти, інквізитори та провидці діють через окрему структуру, мають свої цілі, здійснюють ритуали й — що найважливіше — працюють із тілами, душами й кров’ю як з інструментами віри. У їхніх очах жодна війна не є важливішою за правильне виконання циклу. Наразі главою культу є Киріад Квінт. старий й мудрий чоловік що сам себе створив, завдяки виключним умінням домовлятись та заводити правильні знайомства. Під йогорукою відбувається масова реформація вікової завіси догм.

Осередокм нестабільності
  У західній частині колишньої імперії розташовані васальні землі під управлінням графа Меровіга. Хоча формально він зобов’язаний Морфію, внутрішні суперечності, роздробленість і напруження між поколіннями роблять регіон особливо вразливим до заколотів і пророчих рухів. Це — територія, де старе бореться з новим, а ідеї про справедливу владу чи справжнє походження можуть стати політичним вогнем.
  Також на південному заході континенту простягаються численні королівства гномів. Їхні високі гори, глибокі шахти й укріплені міста тримаються осторонь більшості людських війн, але не чужі внутрішнім конфліктам. Наразі регіон охоплений громадянською війною, і багато хто намагається використати її для поширення власного впливу.
  Ці землі — ідеальна арена для експериментів, віри, вторгнення або спасіння, залежно від того, хто саме дивиться на карту.

  Політичний світ «Відродженого» не є стабільним, але він глибоко продуманий. На мапі розташовані не лише армії, а й принципи: пам’ять, кров, віра, знання, спадок. У цьому просторі важливо не лише ким ти є, а ким тебе вважають, і не лише яку землю ти тримаєш, а які легенди підтримують твоє ім’я,та які ти маєш знайомства.
Цей світ стоїть на межі алхімічної трансформації — і лишається побачити, у що саме він перетвориться.

  [1] Треба зауважити — ельфи в моєму оповіданні це не вічно красиві, фентезійні створіння з гострими вухами та блакитними очами. 
З усією повагою до спадку Толкієна, але мені абсолютно не подобається сучасний стан фентезі жанру. Саме тому найменування на кшталт ельфи, орки, гноми тощо, в світі Відродженного значать зовсім інше. 
  Ельфи — в першу чергу давній, народ людей, що існував настільки давно, що про нього вснують лише полуміфічні згадки (можна в цілому провести паралель з якимись меншими народами що жили одночасно з Шумерами, Еленами тощо). І сама головна персона серед них — Король всих Королів. Бо саме завдяки ньому сучасний світ взагалі знає про такий народ, та, в певній мірі, надихається його величчю та загадковіттю.

  Інші ж "раси" на кшталт гномів чи орків так само являють собою різновидності людей що самі так себе називають. В першу чергу всі ці терміни — самоназва що фігурує в літописах, аналах та інших письмових джерелах — на слуху у торгівців та мандрівників.