Анонс нового твору

Любі читачі! На ваш розсуд і оцінку викладаю пролог твору та один з варіантів обкладинки. Дуже чекаю на коментарі й побажання. З розважливою думкою друзів працюється краще!

 «До рідного селища з війська повертається видний козак. Наречені тут водяться на всі смаки, але парубок надає перевагу тендітній дівчині, що геть не подобається його батькам. Ігноруючи заборону старших, молодята побралися та вже чекають на первістка.

Буття родини прямує серед щоденних суперечок і гучних сварок. Свекрам байдуже, що невістка носить під серцем їх нащадка й вони кошмарять її за будь-яку дрібницю.

Кілька разів жінка потрапляє до лікарні, бо злі люди сподіваються, що в неї станеться викидень. Тільки марно! Маленьке створіння всередині мами так міцно вчепилося за життя, що здається йому обов'язково треба потрапити на білий світ.

Не досягнувши мети, господарі дому йдуть на крайнощі. Пізно ввечері, коли молоді вже відпочивали, до хати завітала страшна жінка. Околицями гуляють чутки, наче вона відьма.

Свекруха вимагає, аби невістка вийшла до гості. Робити нічого і майбутня мама погоджується. Світло в домі є та наразі тільки свічка горить на столі. Вагітна підіймає очі й бачить зловісну бабу, всю в чорному до землі. А на її голові кубло з великої чорної хустки.

– Підійди... – хрипить до неї відьма й світить на бідолашну жахливим поглядом. Далі владно простягає до переляканої молодиці одну руку, з аномальними пазурями, а в іншій тримає палицю, схожу на крюк.

Під гіпнозом страху молода жінка підходить ближче й чорна баба прикладає лапу до її живота та каже наступне:

– Прокляті будуть всі твої нащадки і не буде їм добра на землі!

Вагітна кидається від неї навтьоки й довго не може заспокоїтися, навіть в обіймах чоловіка. А через кілька днів, раніше призначеного терміну, на світ з'являється дівчинка, гарна мов весняна квітка. Новоспечений тато дещо засмучений, адже чекав на сина. Але не радіти цій крихітці може хіба що сліпий. Пара називає доньку Яринкою...»