Арешт і ґрати не перешкода справжнім почуттям!

Ніжний і чуйний Влад, якого раніше ніхто з Вас не бачив уже тут:

— Аню... — видихнув він, і в цьому моєму імені було стільки болю, що я мало не заплющила очі. — Як ти жила з цим? — Він провів великими пальцями по моїх вилицях. Обережно. Майже з благанням. — Як ти носила в собі стільки болю... стільки самотності, і не зламалася? — продовжував він. — Як ти взагалі дихала, Янголе? Як могла щоранку вставати, дивитися на цього хлопчика, знаючи, що втратила свою половину? І при цьому бути для нього всім?

— Ти дала йому життя вдруге, Аню, — сказав він хрипло. — І ти не зрадила сестру. Ти стала її продовженням. Для нього. Тому що тепер, знаючи все це... — Я дивилася в його очі, бачачи правду всього, що він вимовляє. — Я й уявити собі не міг, наскільки ти сильна, мій Янголе. Я поруч, — прошепотів Влад, не відриваючись. — І, якщо ти дозволиш... я понесу його з тобою. Усе. Біль. Пам'ять. Кохання. Тимура. Себе.

Підписуйтесь на СТОРІНКУ БУКНЕТ, щоб не пропустити новинки)