Добрий день) Сьогодні запрошую вас до смачної історії “Мій ректор — гусь”. 

Цитата:

— Адептка Лоу! — завівся не на жарт містер Рейнальд, помітивши, що я знову задумалась не про магістерську. — Те, що я вас взяв із великої любові, ще не дає вам права відлинювати від навчання! Це вже третя наша зустріч з вами, коли ви взагалі не можете магічити! 

— Знаю я вашу "велику любов"... Смажене м'ясо в соусі теріякі, картопля запечена в горщику та ельфійське вино вищого ґатунку, — пробурмотіла, намагаючись сконцентруватися на завданні. В якийсь момент, від злості аж іскри магії стали з'являтися на руках. Але певно запалу ненависті не вистачило, й вони самі собою розтанули у повітрі. — Ви кожен раз замовляєте це, коли приходите до нас їсти. Певно, якби в міс Маєрс виходило готувати так само як у мене, то ви б ні за що в житті не погодились взяти мене.

— Не погодився б! Вам просто дуже пощастило вибити в мене магічну обіцянку, коли мене зморило після здачі документів, — сердився містер Рейнальд. На витонченому лиці заходили вилиці. Чорні очі наповнились злістю, викликаючи в мене комахи на шкірі. — Якби я знав, що ви і є той самий "привид адептки Лоу, який з'являється лише на екзамени", то б ніколи в житті не погодився б вам допомогти. Навіть на підпитку. 

— Чому це я привид?! — обурилась, випираючи вперед груди. — Я досить таки жива ще! 

— Такими темпами жити вам залишилось недовго, міс Лоу/

А також до кавової історії “Відьмина служба підтримки”, до розповіді про соковиту курочку “Кексик для Санти” та спокусливої відбивної в “Совісті для диявола”. 

Телеграм   ★  ТікТок    ★   Інстаграм  ★    Ютуб