Коли я врешті переступив поріг власної квартири, Аліна одразу зустріла мене випитувальним поглядом. Вона спиралася на одвірок і скоса спостерігала, як я кинув ключі на тумбу.

—Я вдома,- повідомив , даруючи їй поцілунок.

​— Ти якийсь сам не свій останнім часом, — зауважила вона, примружившись. — Щось сталося? Чого ти такий похмурий?

—Все нормально, — сухо й відсторонено відмахнувся я, навіть не глянувши на неї. — Просто втомився. На роботі завал. А ще Діма попросив терміново в аеропорт підвезти.