"Ще вчора я був впевнений, що моє серце належить тільки мені.

Сьогодні я знаю — воно завжди було створене для неї."

Вони не зійшлися одразу.

Він — зухвалий і самовпевнений.

Вона — вперта і пряма.

Замість співчуття — колючі фрази.

Замість симпатії — постійні суперечки.

Але одного дня він сказав: «Я завжди буду поруч».

Та чи пам’ятає він про це тепер, коли вона в небезпеці?

Це історія про хімію, яку не спинити.

Про момент, де контроль — лише ілюзія.

І про крок, що веде не вперед, а у прірву… до неї.