Я, як і личить справжньому джентльмену, злегка відсуваю стілець, коли вона підходить до столу. Усе це я роблю без метушні, з легкою усмішкою, насолоджуючись ситуацією і передчуваючи продовження. Присуваю стілець, трохи нахиляючись уперед, та мимоволі вдихаю її аромат і практично відразу ж втрачаю самоконтроль.

У кімнаті панує напівтемрява, свічки відкидають м’які відблиски на стіни та скляну поверхню столика. Кіра граціозно сідає, закидаючи ногу на ногу.

– Ти п’єш із незнайомками? – вона піднімає келих, трохи глузливо дивлячись на мене. – А як же безпека?

– Тільки якщо вони загрозливо гарні, – відповідаю я, з дзвоном торкаючись її келиха своїм. До біса безпеку! Можу я побути просто чоловіком?

"ВДАЙ З СЕБЕ МОГО ЧОЛОВІКА"

Розділ 6 чекайте сьогодні о 00.00

ПОПЕРЕДЖЕННЯ: буде гаряче...