Добрий вечір усім! Сподіваюся, ви вже приєдналися до читачів нокинки «Полювання на викладача»? Бо у нас як завжди - чим далі, тим цікавіше:))

Опівночі вийде новий розділ і я поспішаю поділитися з вами невеличким спойлером:

Тепер, стоячи перед цим чоловіком, я мусила погодитися з дівчатами — у нього приваблива, майже бездоганна зовнішність: високий, стрункий, із виразною лінією підборіддя та класичними рисами обличчя. Його темне, акуратно укладене, ніби кожне пасмо мало своє місце, волосся надавало йому елегантності, а глибокий погляд темних очей — певної загадковості. Одягнений у білу сорочку й середньої довжини чорне пальто, він випромінював інтелігентність і зрілість. Хоча я не дала б йому більше ніж тридцять.

Від викладача віяло впевненістю й силою. Владою.

Я ступила ще один невеликий крок назад, озирнулася на двометрову бетонну стіну, яка огороджувала паркінг, і глитнула. Переді мою стояв Злотченко з відчиненими дверима, по боках — дві високі машини, позаду — стіна. Я почувалася загнаним у клітку звірям.

Поглянула на Гліба — чоловік звів брови на чоло й засунув руки до кишень штанів. Впевненість у собі й своїх силах значно зменшилася.

— Ви щось хотіли? — спокійний низький голос розрізав тишу, вдаряючись в мої барабанні перетинки, від чого мені стало недобре.

Однак я не розгубилася й сміливо поглянула в його темні очі. Усміхнулася дещо загадково.

— Хотіла, — відповіла й замовкла, не уявляючи, що далі говорити. Пауза затягувалася й від його проникливого погляду я почувалася дедалі меншою. 

— Я вас слухаю. 

ПОЧАТИ ЧИТАТИ КНИГУ!

(Оскільки книга має віковий ценз 18+, ви маєте бути зареєстрованими, щоб читати її).

І запрошую в мої соцмережі, де ви знайдете багато цікавого (розіграші, подарунки, візуалізація, спілкування):

Телеграм

Інстаграм

Фейсбук

Тихо ночі, мої любі!