Як часто, читаючи, ви стикаєтеся з явищем моральної амбівалентності (моральної інверсії)?

Чи виправдовуєте ви злодіїв, тільки тому, що вони головні герої і їхня позиція, хоч і жахлива, але вам зрозуміла?

Бо я постіно. І якщо чесно, то такий тип героїв мені подобається найбільше. 

Єдине, що в цілому, в своєму першому романі я так не робила, я створила героїню максимально сірою, такою, щоб підсвідомо вона не подобалася і ти не міг зрозуміти чому. Один з читачів на аркуші описав її як "людину, що жаліється на всіх поганих, коли вона одна хороша" і це дійсно так, бо вона не стала жертвою класичного аб'юзу, їй достатньо було хоча б раз відстояти свої кордони, проте вона цього не робила, але чи зробить в майбутньому? 

Що думаєте?