Я почала писати роман 6 років тому. Його варіації мінялись настільки часто, що я вже не пам'ятаю, якою був чорновий варіант. Думаю, він був безглуздим або абсурдним.
А так, як я завжди прагну ідеалу, я переписувала роман раз за разом, боячись випустити його у світ не досконалим.

Сторінок було так багато, що для того аби хоч хтось захотів прочитати мій роман його довелось розділити на дилогію з циклом "Я готова померти".

Перша книга, навіть зараз, здається мені сирою, грубою і затягнутою. Але я хотіла прописати все настільки детально, щоб у читача не залишилось сумнівів, а в голові крутилась впевненість: "Це дійсно відбувалось, я відчуваю".
Друга ж частина це тотальне кривае месиво з неочікуваними поворотами і трагічним кінцем.

І хоча історія моторошна, місцями огидна і жорстока, і її захоче читати далеко не кожен, я все ж сподіваюсь, що одного дня, створений мною світ, знайде своїх поціновувачів.