Додано
13.07.25 15:37:37
Чи є у вас книга, за яку вам соромно?
Так от, моя книга — Ігри під масками. Це мій перший досвід написання книги. Мій мозок лише вчився складати сюжет докупи, створювати діалоги й персонажів. Звісно, усе вийшло далеко від ідеалу — кілька досвідчених авторів м’яко натякнули мені на це. І я їм за це вдячна, бо тоді була така задоволена собою, що просто відмовлялася помічати очевидне.
Зараз, перечитуючи розділи з неї, я сміюся сама з себе.
І що ж із нею робити? Видалити? Залишити до кращих часів і відредагувати?
Ні. Я опублікую її до кінця. А коли стану відомою письменницею, буду червоніти й згадувати цю книгу як ту, за яку мені соромно.
Але чи дійсно соромно?
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиХай буде соромно персонажам, не Вам) то все вони!))))
Elaren Vash, О!))))
Я рідко буваю не права ;)
Поки ще не має)
Elaren Vash, Завжди будь-ласка))
Є. Називається - "Я і мої думки про те, наскільки я крутий", автор першокласник, з паршивою фантазією, зависокою самооцінкою і по 5 помилок в кожному слові. Історія - неофіційна)
Elaren Vash, Знали б шо там було..... Ойойой)
Для мене це мій перший фанфік (це було саме перше, що я написала) "Кривава осінь". Там і сміх і гріх. Особливо коли я вперший раз пробувала писати про романтику))
Торі Елін, Обов'язково почитаю)))
Пишу..
ZeroUA, ????
Я не вважаю, що ми маємо соромитися своїх книг. Ну, хіба що, ви когось образили якось своєю книгою. На той час, коли ви писали вказану книгу, ви відчували все саме так і бачили сюжет таким, яким ви його написали. Нехай він, можливо, далекий від досконалості, але ж це ваш досвід. Це все одно, що соромитися себе колишньої. На мою думку, треба спокійно ставитись до якихось невідповідностей чи огріхів. В нас кажуть "якби Молодість знала, а Старість могла". Те, що вам не все подобається - це нормально. Самозаспокоєння є гіршим, ніж незадоволення.
Ніка Цвітан, Гарно і мудро)
Так, яку я ще не написала :D
Ніхт;))
Romul Sheridan, ))
Дуже розумію ваші почуття, Еларен! Це, мабуть, спільний досвід багатьох авторів — поглянути на свої перші кроки і відчути певний сором, але водночас і тепло від того шляху, який був пройдений.
У мене теж є така 'соромна' історія з темного минулого, пов'язана з мафією. Вона так і не побачила світ, бо мені було... ну, соромно за її 'темноту' та незрілість. Можливо, колись я перегляну її і дам їй другий шанс, хто знає.
Але ваша позиція — видати до кінця і потім згадувати її з усмішкою — це дуже сильний підхід! Це показує зростання і те, що ви не боїтеся свого шляху. Дякую, що поділилися!
Ася Рей, Я просто вирішила: хто зна, можливо, вона не така вже й погана і все ж таки знайде свого читача. Для мене вона схожа на старі серіали — «Геркулес», «Ксена», «Сінбад». Якщо зараз їх передивитися, вони виглядають абсурдно й наївно, але як же я фанатіла від них у дитинстві!))))
Є. Всі мої книги. Частково, мені соромно за кожну з них. Бо в одній закінчення не таке, в іншій сексу мало, а в третій, то взагалі жахи- одностатеве кохання. Все перераховане, це думки та коментарі читачів. Проте, Я раціонально оцінюю свої вміння. І таки так, за кожно з них мені соромно. І загалом, це сором за помилки, іноді за картонність персонажів, яку я бачу лише з часом, та зробити з цим щось щвидко просто не вийде, бо вона пронесена через велику кількість сторінок. За не гармонічні описи. За сжаті закінчення, бо іноді набридає писти довго про одне, хочеться іншого.
Міріада Фаєр, Схоже, у вас та ж проблема, що й у мене: мій мозок настільки яскраво все описує, що я не встигаю все записати, і потрібно, щоб пройшов час, щоб вщухли емоції від написання, аби потім тверезо поглянути на текст у цілому.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати