❤ Флешмоб #герой_у_шоці

Мені дуже сподобалась ідея Olha Alder з цим флешмобом ❤, але, на жаль, не мала змоги взяти участь раніше. ☺️

Я люблю дивувати і своїх героїв, і читачів, але мій улюблений момент здивування - це, безумновно, ключова сцена "Таємниці твоїх очей", коли головна героїня нарешті повністю усвідомлює, у що вдряпалась. 

УВАГА! СПОЙЛЕР ДО ОСНОВНОЇ СЮЖЕТНОЇ ЛІНІЇ ТВОРУ!

Але ж ви всі вже читали, правда?

- Ксав… А що ти маєш на увазі під «парою»?

- Що ти тепер моя жінка. Тільки моя. Назавжди, - при цих словах він власницьки принуснув її до себе, і Еріка куприком відчула, що поцілунками вона явно не відбудеться.

- О, любий, - вона повернулася до нього обличчям, - в нашому світі все трохи складніше. Для цього людям треба одружитися. Це означає провести певний ритуал…

- Добре, - легко погодився сирен. – Якщо для тебе це важливо, то проведемо і ваш ритуал, я не проти.

- Що значить «і ваш»?!

- Що все важливе ми вже зробили, - усміхнувся Ксавіан. – Вчора ти стала моєю. І я дуже щасливий, - це була правда, його очі аж світилися. – Я так довго шукав пару, - він ніжно поправив її волосся. – Я радий, що ти погодилась нею стати.

Еріка трохи відсунулася, щоб сирен не міг її торкатись, бо від цього голова йшла обертом.

- А поясни мені, будь ласка, детально, що означає бути «парою» сирени?

В хлопця були трохи інші плани на цей ранок, але він все ж відволікся на пояснення, розуміючи, що Еріку це хвилює.

- Мене не можна торкатися, бо це викликає звикання. Три-п’ять доторків до шкіри сирени – і це майже гарантована прив'язка.

Еріка кілька разів кліпнула.

- А скільки в нас вчора було?..

Ксавіан коротко розсміявся, ніби вона сказала неймовірну дурість.

- У нас вчора було злиття, люба. Ти тепер точно до мене прив’язана.

- Тобто?

Він відмахнувся.

- Просто тобі тепер необхідно торкатися мене хоча б раз на добу. Але це не проблема, бо я – твій чоловік, і завжди буду поруч.

- А якщо не торкнуся? – поцікавилась жінка.

- Помреш, - буденно відповів він. – Але я цього не допущу.

- Ага… - Еріка відчула, що їй трохи не по собі від цієї інформації. – І це надовго?

- До кінця життя.

- Чекай, чекай… Чийого життя, блін?!

- Твого, - чесно сказав хлопець. - Якби ти теж була сиреною, то це було б взаємне звикання. Але ти людина, тому фізично тільки ти до мене прив’язана. Я розумію, що для тебе це трохи дивно, але нічого страшного в цьому немає. Всі сирени так живуть.

Еріка лежала, приймаючи його пестощі, і дивилася в стелю.

- Ксавіане, нам треба поговорити…

Ваша Чарівна Мрія