Візуалізація

Всім привіт і мирного неба! Ото сиджу, пишу трохи тексту до «Темних історій Малефича», час від часу заходжу глянути, про що говорять у блогах на Букнеті, і раптом спало на думку: а чи багато «просто» читачів заходить

«Іди собі працюй, не заважай. Творчість сховай в комірку в тацю...» — як часто творчі люди чують подібні слова від соціуму? Мій новий вірш «Незручна творчість» — це відверта сповідь про те, як важко іноді

Бачила, що деяким авторам написали, що їх роботи створені за допомогою штучного інтелекту. Також бачила, що автори перевіряють свої реально авторські твори і їм показують солідний відсоток ШІ. Це дивно...І це, бляха, сумно. Вирішила

Привіт, друзі!!❣️ Зовсім скоро я запрошу вас у небезпечний, похмурий, але такий заворожуючий світ Арелесту. А якщо конкретніше — у місто Вейлмар. Місто, де магія мертва, вулиці затягнув туман, а ніч належить нежиті. Уявіть

Маджері. Шепіт вогняної бурі. У світі, де смерть — не кінець, а нове випробування, постає Маджері. Жінка, чия доля сплетена з примарами майбутнього та таємницями минулого. Хто вона? Великому кораблю — велике