Вітаю, мої любі читачі!)

Сьогодні хочу нагадати про чудову, з гумором, історію про колишніх однокласників. Це її перша обкладинка)

ФРАГМЕНТ

Вони розмістилися біля протилежних стін, але краще б коло однієї. Однак Єва зрозуміла свій прорахунок лише тоді, коли Матвій втупився на неї та почав безсоромно розглядати з ніг до голови. До речі, в дитинстві під поглядами хлопчаків Єві здавалося, що з нею щось не гаразд. А ось зараз вона відчула себе немов роздягненою. Але ж і Адамович давно не пацан. Він на всіх так споглядає, чи тільки їй настільки «щастить»?

— Навіщо тобі окуляри? — запитала, щоб відвернути увагу від себе, точніше, від тіла, що поступово нагрівалося. Добре, що скористалася дезодорантом. Їй ще пари проводити, а потім консультації. Чому він мовчить?

— З ввічливості цікавишся, чи щоб позловтішатися?

Ось якої він про неї думки! Адамович знову її розлютив.

— Позловтішатися, звичайно ж. Все, в загальному... — вона махнула перед Матвієм рукою знизу вгору, і знову вниз, — гармонійно, але окуляри... Та ще й затемнені...

Насправді навіть окуляри вписувалися в загальний образ, але не зізнаватися ж у цьому Матвію?

— Перфекціоністка, — зауважив він з іронією в голосі. — Нічого не змінилося.

Як нічого? А вона?

— Піжон.

Вдалого дня!

Софія